22.01.2012 19:31
-
428
    
  11 | 11  
 © Тарас Іванів († 2012)

Заціпенілі кістки верховіття… 

Намарно пробує якийсь вихудлий птах 

Зігрітися у кроні поміж листя 

Старого дуба – у січневих вечорах. 


По висхлім одязі сніг з шурхотом стрибає, 

Заснула ніч під шелест однотонь. 

Ріка ліниво стала, застигає 

Від подиху - з морозяних злих скронь. 


Поодинокі, вирвані з просоння, 

Лунають вигуки з пригнічених відлунь. 

В загуслім, сніжнім просторі бездоння  

Снять до омріяних, розніжених красунь. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 18.07.2012 12:08  Оля Стасюк 

 28.01.2012 14:19  Сашко Новік 

гарно так снять. розніжені красуні, звучить, аж слина котиться))))

 22.01.2012 23:15  Тетяна Чорновіл => © 

Красивий зимовий ліс!

 22.01.2012 21:53  Каранда Галина => © 

дуже красиво! особливо остання строфа!

 22.01.2012 20:40  Оля Стасюк 

Оце по-Вашому! Впізнаю Іваніва!