23.01.2012 14:00
-
465
    
  9 | 9  
 © Тарас Іванів († 2012)

У кволих кроках стежки у нікуди, 

Чи так повинні – видно мусять люди 

Своє ярмо (бо роджений) тягти, 

Життя Бог дав, і треба волокти. 


Пустеля мертва – рухаються тіні, 

У мертвій зграї хата на чужині. 

Цвинтарні птахи щикають біду 

У цім навіженім, здичавілім саду. 


Чи здатись мертвим, вже у землю лізти, 

Чи, тупо, множитись, когось до плоту втисти? 

А може волею дихнути між полями… 

Яка тут воля – скрізь багнюка із гноями. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 18.07.2012 12:07  Оля Стасюк 

 28.01.2012 14:43  Сашко Новік 

печально

 23.01.2012 14:53  Каранда Галина => © 

згодна... сьогодні - згодна.. але з цього настрою треба якось видряпуватися. ось снігу трохи покидала - і легше. зараз ще й генеральне прибирання влаштую... боротимусь з багнюкою... в душі...

 23.01.2012 14:08  Тетяна Чорновіл 

Ох і вмієте Ви на роздуми навести! Про тих щикаючих пташок! ((( Та про втиснення до плотів! :)))))))))) Але до чого ті роздуми...Від них ще гірше в багнюці...