Червоними маками поле некошене
Впіймало чарівність твою.
Далеко-далеко снігами заховане.
Туди я уже не дійду, не знайду.
Хіба перейду білизну днів самотності,
Де багряний світанок запалює
Спогади, маками вічної юності…
Буденність - тримає, не відпускає
Важко ідучи на захід шукати світанок.
Та серед зими гріє вітер загублений в часі.
Розчинилась чарівність червоніючим маком.
Сипле хурделиця снігом по вертикалі.
Дрогобич., 2012 01 23
