24.01.2012 10:17

-

427

16 | 16

 © Тарас Іванів († 2012)

Колись позбудуся ярма –  

Говорю, чую, бачу я… 

Не озираючись, втечу 

У вічну порожнечу. 

Нестерпний біль – думковий хміль, 

Застряглі мрії звідусіль 

І погляд в ніч – на злигодню лелечу. 

Не буде пам’яті іскра, 

Що сіллю душу затира, 

Молити в Бога  

Вибачень… Дорога 

Тече рікою – не ріка, 

Горить свічою – не свіча... 

І правда в пляшці – яка ж ти убога.