24.01.2012 11:44
-
251
    
  4 | 4  
 © Ігор Рубцов

Де щастя водиться

з рубрики / циклу «Громадянська позиція»

Багато хто з моїх знайомих 

Прибився західних земель. 

Шпаркі, як кажуть, на підйомі 

До кращих подались осель. 


Були між ними патріоти. 

Сказати-б, жадібні? Так ні. 

Квартири мали і роботу, 

Людей впливових між рідні. 


Шуміли: "Ми міцного роду 

І щиро віддані йому". 

А тільки трапилась нагода, 

Розвіялись по одному. 


І я у Західну віконце 

З гуцулом-тестем прорубав. 

Хоч наше і не гірше сонце, 

Гайнув, бо привід таки мав. 


З чужих столів поїсть-попити, 

Відчути радощів земних, 

Побачити, щоб зрозуміти: 

Ну чим намащено у них? 


А ще довідатись кортіло, 

Куди так щільно тисне люд? 

Чому ніяка владна сили 

Не в силі втримати їх тут? 


На чужину погнути спину 

Не раз щороку виїжджав, 

З Німеччини на Україну 

Хрусткі банкноти виряджав. 


І все-одно не міг збагнути 

Любов слов`ян до чужини: 

Не встигли Грінвіч перетнути, 

Американці вже вони. 


Ніхто там нас не виглядає, 

Грошей "за так" не роздає. 

І в них буденність набридає, 

І там рутина дістає. 


Хоч, правда, побут там зручніший 

І підлататись можна враз, 

Так їдуть же не найбідніші, 

А найкмітливіші від нас. 


Не стану до уваги брати 

Високий сервіс по містах. 

За зручність треба там бабрати 

Не менш, ніж у своїх краях. 


Там люди не такі сердечні, 

Сухі та стримані, аж сміх. 

На око вишукані, гречні, 

Насправді, байдужі до всіх. 


Тиняєшся між них, як привид,  

Без центів не наллють води, 

Тому заможність - ще не привід  

Для переселення туди. 


Можливо, жити я не вмію? 

Втрачаю вигоду свою? 

Я Україною хворію, 

А інше - людям віддаю. 



Донецьк, 20 серпня 2007 року

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 25.01.2012 16:35  Тетяна Чорновіл => © 

Ой! Не прибідняйтеся!!! То Ви її під замком тримаєте!!! :)))))

 25.01.2012 16:27  © ... => Тетяна Чорновіл 

Так я ж дивлюсь що Ви викладаєте і пригадую, що теж маю у запасі. Економлю набої, бо моя муза десь забарилася.

 25.01.2012 16:26  © ... => Каранда Галина 

І от я думаю, добре це, чи погано? Наче гордість проймає, коли розповідають, як українці за кордоном досягли чогось, стали відомими. З іншого боку, могли би прислужитись своїй країні, а змушені жити там. Непросто поєднати суперечливі думки.

 24.01.2012 21:42  Тетяна Чорновіл => © 

Смішно, що ми з Вами знову в один час про схоже опублікували (про щастя)! Термін один тільки теми різні! (а може й схожі, як заглибитися...) :)))

 24.01.2012 17:32  Каранда Галина => © 

добре там, де нас немає............ а ми є скрізь!!!!))

 24.01.2012 16:14  © ... => Тетяна Чорновіл 

Та й я не дуже рвався. Якось воно так само вийшло.

 24.01.2012 16:13  Тетяна Белімова 

Бажання жити краще - цілком зрозуміле. Поїхати, щоб заробити - ясно, а "відчалити" у пошуках нової Батьківщини? Незбагненно...
Пам`ятаєш, як у Шевченка? "Сидить козак на тім боці, - грає синє море. Думав, доля зустрінеться, - спіткалося горе. А журавлі летять собі додому ключами. Плаче козак - шляхи биті заросли тернами."
Хай тікають! Нехай такі "громадяни" краще будуть "підпорою" іншої держави...

 24.01.2012 13:01  Тетяна Чорновіл => © 

І я хворію!!! :))) Вірш сподобався! Ніколи нікуди не їздила, бо кмітливості не вистачає! :)))))))))))