Руська брама
Доманіцькому С. О.
Я знов зіскочила на сходи,
По яким люди ще не йдуть.
Жаль, що нема зараз нагоди
Залишитись й про все забуть.
Етюд я не домалювала,
Хоча б і варто завершить,
Щоб вигладали стріхи брами,
У тім малюнку, що лежить,
Який чекає нас з тобою –
Його ми разом почали
У травні пізньою весною
Й тепер закінчим восени.
Не буде більше все зеленим,
Додати треба жовтизни.
По праву сторону у небі
Скриплять фортечні флюгери.
Пастельний пил відносить вітер.
Трава пригнулась при землі.
Лиш світло-тінь треба лишити,
Яку відбили камінці.
м. Кам’янець-Подільський, 11.09.2009
