Міппа
Очі - озера радості,
Як, егоїзм теж любов?
Двері людської заздрості,
Тихо скриплять знов і знов.
Руки - крила ангела,
Дзеркало справжній друг?
Правда, хоча і споганена,
Лізе на світ без потуг.
Губи - квіти яблуні,
Ключ в мікросвіт?
Як би не були зодягнені,
Це все одно пустоцвіт.
Серце - весняне сонечко,
В заході останій слід?
Хто? Може син, може донечка?
Хто успадкує твій світ.?
28.01.2012 15:51 Сашко Новік |
 класно. є не просто щось, а ціле ЩОСЬ |
25.01.2012 22:05 Микола Чат => © |
 Глибоко! |
25.01.2012 17:38 Тетяна Белімова |
 Сподобалось, що автор усе ставить під сумнів, завершуючи речення знаками питання. |
25.01.2012 17:35 Софія Скопіє |
 Ага, точно тепер маєш привід подумати... |
25.01.2012 17:31 Каранда Галина => © |
 є над чим подумати. |
25.01.2012 17:10 Тетяна Чорновіл => © |
 І тут світ і пустоцвіт!!! :))) Гарний вірш! |