Зловили правду, вибавили ціль,
З агонних страхів вичавили жалі.
Чим далі – ніч темніша надовкіль,
І погляди – пустельні, вистраждалі.
Чекали квітів – згірчені плоди
Ударили у ніздрі тяжким шоком.
Недолі стріли, доля – у сліди
Пустилася повільно кволим кроком.
На вспак, мов магнес, нас із обширу світів,
Із мертвих повстає азійська пляма
Монголо-трутнів… Привітатися не вспів
Народ із волею… Орди знов кличе яма!!!