29.01.2012 22:04
-
282
    
  1 | 1  
 © Чернуха Любов

Жалілась старенька

Тихенько жалілась старенька, 

Що вже не бачить вишні цвіт, 

Не бачить райдуги на небі 

І ластівки стрімкий політ. 

Старечі губи шепотіли 

Про зелень чисту і сніги. 

Про сіно скошене у полі 

Й з любов’ю складене в снопи. 

Вона не жалілась на холод, 

В старій хатині над Дніпром. 

На те що нікому подати 

Шматочок хліба за столом. 

Не сміла жалітись на діток, 

Яким колись життя дала. 

Та в душі людяності зерна 

Засіяти, все ж не змогла. 

Тихенько жалілась старенька, 

Обнявши вишню у саду. 

І хрест в повітрі малювала, 

Щоб не накликати біду. 



м. Кривий Ріг, січень 2012р

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 30.01.2012 11:47  Сашко Новік 

сумно

 30.01.2012 00:42  Каранда Галина => © 

гарний, болючий вірш. таке життя...