01.02.2012 12:33
-
423
    
  6 | 6  
 © Тарас Іванів († 2012)

Вогнем спалала осінь. Розкошує 

Зима подолом – в білих торжествах. 

Сліпить забавою, морозами цілує,  

Розтявши в кров сліди на спалених устах. 


Ордою сніжною спустилося поніччя, 

Що прагне квітнути, та лише смертю б’є. 

Оскал шаленства, мов ножі, в обличчя 

Померхлий холод в подарунок шле. 


Світи прадавні, ми – як чужі зайди,  

Окляклі створи, прислані з казок. 

Співаємо, що Рай усе ж нас знайде 

Десь між тих самих, що і зараз, між зірок. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 01.02.2014 11:58  Мальва СВІТАНКОВА 

Сподобались образи!

 01.02.2012 22:48  Каранда Галина => © 

цікаво, що не ми раю шукаємо, а чекаємо, що він нас знайде...

 01.02.2012 13:06  Тетяна Чорновіл => Сашко Новік 

Але можна час від часу до теплого місяця тулитися, як до грубки!!! :)))

 01.02.2012 13:04  Сашко Новік 

у нас теж холодно. а між зірок ще холодніше))))

 01.02.2012 13:03  Тетяна Чорновіл => Микола Щасливий 

Ого!!! Аж страшно! Кажуть, озимина може повимерзати! ((((((

 01.02.2012 13:00  Микола Щасливий 

У нас -26 сьогодні (Волинь)

 01.02.2012 12:57  Тетяна Чорновіл => © 

Холоду справді оскал!!! У нас -21 у Черкасах зранку було!!! Я скучила за зимовими дощами! :)))