Розчарування лезом ріже крила...
з рубрики / циклу «про життя»
Розчарування лезом ріже крила.
У серце понатикано голок.
Безсило опустилися вітрила.
Води б цілющої мені хоч би ковток.
Жива вода людського розуміння, -
Твоєї сили так не вистачає!
А розум знов кляне моє сумління,
І нових червів в душу постачає.
Я вкотре вже на рівному спіткнулась,
І вкотре намагаюсь підвестись.
Довіра щира болем захлинулась…
А, може, ще відродиться?... колись?..
Зберу тихенько я відтяті крила:
Мені так шкода ще їх викидати…
Я крок зробила. Ще один зробила…
Кудись дійду… Вперед? Назад? – не знати…
лубни, 1.02.12
