Ти наснишся мені ніжним сном яблуневого цвіту.

Подаруєш весну, вже забуту у мареві літ.

Пелюстками надій ти зумієш мене відігріти,

Огорнути теплом і в долонях сховати від бід.

Ти наснишся мені теплим подихом літнього вітру,

Стиглим колосом нив зЕрня мрій подаруєш мені.

Зорепадом чекань у серпневому небі розквітнеш,

І хмаринка печалей розтане навік в далині.

Ти наснишся мені ніжним трепетом осені листя.

Вереснева краса нас охопить безмежжям небес.

Ще калина моя зашаріє червоним намистом,

Щоб у серці сумнім цей чарівний промінчик воскрес.

Я впізнаю тебе серед тисяч даремних ілюзій.

Серед безлічі фраз, серед сотень віршів не мені.

Ще не скоро весна, іще ниє серденько у тузі.

Ти наснишся мені у зимовому довгому сні.