04.02.2012 19:33
-
163
    
  3 | 3  
 © Толік Панасюк

Якось дивно все це відчувати,  

Так, ніби пропускаєш уперед, 

Молодих, тих, хто уміє жити. 

Їм без черги пропонують вихід. 


Хто готовий, просять почекати. 

Я не знаю, як тасують карти?  

Навмання з колоди тягнуть фанти. 

Забирають тих, кому не хочеться іти. 


І неможна помінятись з кимось 

Безпорадне: - я б і не подумав. 

І щоразу, ніби надломилось. 

Ніби хтось тебе у бік відвів. 


У такі хвилини лише запитання: 

Чи безглуздий випадковий збіг? 

Чи чиєсь усе таки бажання? 

І постійний, надокучливий докір. 


І що разу: - А чому не я? 

І чиєсь: - Ти певно з’їхав з глузду. 

Знав? Невже? Його уже нема? 

Попрощатись? Ні. Не знаю. Буду. 



2012

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 04.02.2012 20:09  Каранда Галина => © 

сумну тему підняли... тут не може бути відповіді. все приймаємо як данність. просто живем, поки живі. і все...

 04.02.2012 19:44  Тетяна Чорновіл => © 

Гіркі запитання, на які не маємо відповіді! Лише можна констатувати: - Шкода!!!