03.02.2012 16:54
-
155
    
  2 | 2  
 © Толік Панасюк

Упіймали мене протяги 

В розпочатій давно будові. 

Можна все залишити й піти. 

Можна? Де ж ви тепер? Пророки. 


Гонить вітер пустим коридором. 

Може скрутить шию мені. 

Нині він в цьому домі господар. 

А куди ж маю я іти? 


Світ широкий. Кому яке діло 

Де надії свої закопав. 

Стіни зведені, неба не видно. 

Вітер даху іще не зірвав. 


Мені б сили вернути свої. 

Розгубив, змарнував колись. 

Віри силу. Я ж мав доволі. 

Довгобудом – пусті розмови: 

Протягів невеселий свист. 



2012

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 05.02.2012 04:18  © ... 

Дякую.

 03.02.2012 17:50  Тетяна Белімова 

Недобудований будинок, в якому господарює вітер... Яка тонка й сумна метафора!

 03.02.2012 17:20  Каранда Галина => © 

треба зібратися з силами і таки добудувати почате. воно ж закладалося з надією і мріями, їх дуже важко хоронити, краще оживити. Підремонтуєте, проженете протяги. і зробите собі затишок. головне, щоб вітер даху не зірвав.