Тарас Іванів
Отой свідомості кавалок,
Що підганяв все: жити, йти –
Шукає виправдань за роки,
За води вплав – такі глибокі,
Нас всіх обманутих вчаси…
Возвеличали, хоч корчами
Знесилля гнітило, гнітить.
Століття що? Що верещали?
Добились те ж, хто лиш мовчить…
А ціль, як завжди, на тім горбі,
Що-до… – упала сили прить.
04.02.2012 20:54 Каранда Галина => © |
 от у мене кавалок чогось не з свідомістю асоціюється... |
04.02.2012 14:16 Сашко Новік |
 нда, упала. а я корчі спочатку сприйняв як дерев"яні, а не як судоми, цікаво |
04.02.2012 13:28 Тетяна Чорновіл => © |
 Все сумно і вірно! Та що ж Ви кидаєте знов нас до знесилених виправдань, та до корчів!!! Давайте краще валентинки!!! :)))) |