05.02.2012 00:32
-
170
    
  2 | 2  
 © Чернуха Любов

Стала душею

Стала душею

Легкість у тілі, чи це вже не тіло? 

Подихом вітру злітаю у вись. 

Тільки тепер розумію несміло, 

Стала душею, як в мріях колись. 

Стоп, я не можу тепер розмовляти, 

Піти обійняти рідних людей, 

Я ж іще мала багато сказати! 

І вирвався стогін з холодних грудей. 

Хоч душі не плачуть, читала у книжці, 

Ридаю над мріями, що не збулись. 

Хоч би залишила в маленькій записці, 

Слова, що в потрібний час не знайшлись. 

Піду поцілую, росою із квітки, 

Всіх тих, хто заплаче, згадавши мене. 

А потім злечу в ті краї уже звідки, 

Навряд до землі, хтось колись поверне. 



м. Кривий Ріг, лютий 2012 р

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 05.02.2012 11:41  © ... => Каранда Галина 

Дякую Всім!

 05.02.2012 10:26  Тарас Іванів 

І дійсно - до сліз! Гарно

 05.02.2012 00:47  Каранда Галина => © 

до мурашок! дуже зворушливо, до сліз!

 05.02.2012 00:41  Субота Олександр 

Хоча вірш не зовсім про радісне,але від нього віє вічністю...Дуже гарно,гарно...