05.02.2012 22:25
112 views
Rating 5 | 3 users
 © Чернуха Любов

Перемирря

Якось дивно вистукує в грудях, 

Ніби дзвони церковні зрання, 

Ніби казка любовних прелюдій  

Залишила напам’ять зерня. 

Ніби в відчаї злякана птаха, 

З усіх сил стукотить у вікно 

І потрібна душевна відвага, 

Щоб затихло хоч трохи воно. 

Зараз я порахую до сотні, 

Та зберуся із духом своїм  

І нарешті відважусь сьогодні, 

Розпочати розмову із ним. 

Тихо двері в кімнату відкрию, 

Посміхнуся краєчком очей, 

Суперечок потоки відсію 

Водограєм із ніжних речей. 

м. Кривий Ріг лютий 2012р



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Вірш про сучасну Україну - Хто винен? | Чернуха Любов». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Вірш - Перша картина | Чернуха Любов».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 06.02.2012 10:16  Деркач Олександр => © 

А після перемирря знову в бій????? 

 05.02.2012 23:41  Тетяна Чорновіл 

Премир"я завжди краще за війну! А там і до справжнього миру рукою подати!!! :))) Рада за Вас! 

 05.02.2012 23:15  Каранда Галина => © 

миру Вам!) 

 05.02.2012 22:46  Олександр Новіков 

ох іноді довго бува до 100 рахувати. 

Публікації автора Чернуха Любов

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо