05.02.2012 22:25
-
204
    
  2 | 3  
 © Чернуха Любов

Перемирря

Якось дивно вистукує в грудях, 

Ніби дзвони церковні зрання, 

Ніби казка любовних прелюдій  

Залишила напам’ять зерня. 

Ніби в відчаї злякана птаха, 

З усіх сил стукотить у вікно 

І потрібна душевна відвага, 

Щоб затихло хоч трохи воно. 

Зараз я порахую до сотні, 

Та зберуся із духом своїм  

І нарешті відважусь сьогодні, 

Розпочати розмову із ним. 

Тихо двері в кімнату відкрию, 

Посміхнуся краєчком очей, 

Суперечок потоки відсію 

Водограєм із ніжних речей. 



м. Кривий Ріг, лютий 2012р

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 06.02.2012 10:16  Деркач Олександр => © 

А після перемирря знову в бій?????

 05.02.2012 23:41  Тетяна Чорновіл 

Премир"я завжди краще за війну! А там і до справжнього миру рукою подати!!! :))) Рада за Вас!

 05.02.2012 23:15  Каранда Галина => © 

миру Вам!)

 05.02.2012 22:46  Сашко Новік 

ох іноді довго бува до 100 рахувати.