23.09.2009 19:39
-
630
    
  2 | 3  
 © Коломієць Віта

Тобі...

Чужим, холодним і неприступним, 

Ти став для мене ось яким. 

В житті своїм мене заплутав, 

А потім викинув з юрби. 

А ця юрба все голосила, 

Там лилась музика і співи. 

Вона мене вернутися просила, 

А ти стояв і поглядом мене лиш міряв. 

Оцінював своїм далекоглядним оком 

Чи впишусь я в твоє кіно. 

Ти режисер, актор і критик, 

А я актриса всіх цих кіно проб. 

Ти діяв просто і зухвало, 

І рішення твої оскаржень не приймали. 

Не дав мені ти прочитать сценарій, 

Для того, щоб дебют мій завершився провалом. 

І що ж - фіаско сталось… 

Не чую я овацій і шум аплодисментів. 

І лиш юрба танцюючи здавалось, 

Мені робила компліменти. 

А ти - журі безкомпромісне, 

Судив жорстоко й безоглядно. 

Мені не вистачило лиш пів бала, 

І я актрисою не стала… 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 02.10.2009 12:14  Оксана Білова => © 

"Скинувши маски, ми бачимо нас Справжніх".
Який підхід - таке і життя. )))

 28.09.2009 19:39  © ... => Оксана Білова 

Але мені все таки здається, що як не крути, життя - це по великому рахунку гра. Навіть тоді, коли ми думаємо, що - це не так, то все рівно ми граємо. Ми - вибираємо, нас - обирають.

 24.09.2009 10:34  Оксана Білова 

Якщо ми сприймаємо, що "Життя - це театр, а люди в нім актори", то Життя до нас так і ставиться. Який підхід ми обираємо, такий і діє в нашому житті!!!