12.02.2012 21:53
-
237
    
  3 | 4  
 © Микола Чат

з рубрики / циклу «МИ - СТРУНИ НА БАНДУРІ ДОЛІ»

П’ють росу в гніздечку юні соколята, 

В дуба верховітті набирають сил. 

Кличе їх до себе зірка розіп’ята, 

Спробувати в небі оперених крил.  

Та матуся пильна вберігає діток, 

Щоб не помилились, рідні у житті. 

Тінню той неспокій мчиться по між квіток - 

Марево тривоги в бистрім розп’ятті. 

Час прийде, стрілою змиють над полями, 

Розітнуть веселки дощову вуаль, 

Щоб не повернутись до своєї мами… 

Та, між зір зависне, сіючи печаль. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 13.02.2012 09:31  Сашко Новік 

це точно. всі вилітають

 12.02.2012 22:29  Каранда Галина => © 

Ви ж теж колись з гніздечка вилетіли... одвічна круговерть...

 12.02.2012 22:18  © ... 

:)))))))))))))) :(((((((((((((((( Посміхаюся крізь сльози. Щиро дякую за коменти!!!

 12.02.2012 22:08  Тетяна Чорновіл => © 

А чого сумувати! В будь-який момент може з"явитися з юною соколихою, так що прикорм буде з"їдатися на місці!!! :))))))))))

 12.02.2012 22:05  © ... => Тетяна Чорновіл 

Сумно. Мій соколик-синок вже майже вилетів. Добре хоч на вихідні за прикормом повертається.:)))

 12.02.2012 22:00  Тетяна Чорновіл => © 

Так щемливо і ніжно про соколят! :)) Все одно колись мусять вилетіти з гнізда! Хоч і сумно!