14.02.2012 09:57

-

357

5 | 5

 © Толік Панасюк

Зів’ялі квіти, розсипаних пелюсток 

Захоплення, розчинене у буднях 

Хтось непомітно викине в смітник. 

Усе скороминуще, давніх друзів 

Не впізнаю у масках повсякденності,  

Дивуюся, бракує спогадів. 

Хронометр не поспішає, ще маю пам’ять 

Як в одну мить вміщалися години 

Украдених у вічності побачень. 

Смітник чекає, коли години  

Не зможуть поміститься у вічність, 

На мою маску і мої зів’ялі квіти. 

Дрогобич, 2012