Наталка Янушевич
Як тільки повз пройде нова спідниця,
В тобі вже прокидається мисливець.
Ти потрошиш їх, як собака – птицю.
Несеш трофей в колекцію щасливо.
Азарт. Запал. Потреба організму, –
Назви, як хочеш, – трюки на жердині.
Розтринькав вірність, лагідність і ніжність…
Мав багатьох – обділений в єдиній.
2012 р.
18.02.2012 20:21 Сашко Новік |
 сподобалось |
18.02.2012 15:09 © ... => Каранда Галина |
Виправляю. Спасибі. |
18.02.2012 15:07 © ... => Каранда Галина |
Уррра! Точно. Спасибі. Не полінуюсь виправити скрізь. |
18.02.2012 02:02 Каранда Галина => © |
 Ви вже виправили... а я тільки хотіла сказати, що просто міняємо місцями Ти їх потрОшиш на Ти потрошИш їх - і всі проблеми... я, до речі, саме так спочатку й прочитала, мозок автоматом був перевернув слова до звичного мені наголосу.... |
17.02.2012 22:04 Тетяна Белімова => Каранда Галина |
 Оцінка твору співпала з Вашою! |
17.02.2012 17:07 Каранда Галина => © |
доречне оте слово, як на мене. гарний вірш про погане явище. найгірше те, що найчастіше ота єдина таки є поряд і мучиться все життя. і все найгірше від нього дістається саме їй. і на старості його саме вона доглядає. а її життя - все "насмарку"...зате він - "герой"... |
17.02.2012 14:49 Тетяна Чорновіл => © |
 Правильно! Колишня вдало оформлена Ваша думка може комусь стати в пригоді сьогодні! Не варто хоронити вірші в шухлядах! :)) |
17.02.2012 14:46 © ... => Тетяна Чорновіл |
Спасибі. Просто "дістали" стоси недописаних віршів, що вдалося - доробила. |
17.02.2012 14:33 Тетяна Чорновіл => © |
Як образно сказано!!! І кінець - передбачуваний! Влучно написано! Схиляюсь... |