Чекаємо
з рубрики / циклу «ПРИСВЯТИ»
Тарасу Іваніву
Ні, не твоя вина, поете, в тому,
Що в півдорозі натомились крила,
І що твій шлях омріяний додому
Біда важким обвалом перекрила.
Тебе чекають, сповнені журбою,
Твоя сім’я і щирі вірні друзі.
Тож знай, надійся – ми завжди з тобою
У мить тяжку, у радощах чи в тузі.
Настане час, і на своїй дорозі
Ти справишся з незгодами сумними,
Повернешся додому, й на порозі.
Всім усміхнешся римами ясними.
