Чекаємо

Ні, не твоя вина, поете, в тому, 

Що в півдорозі натомились крила, 

І що твій шлях омріяний додому 

Біда важким обвалом перекрила. 

Тебе чекають, сповнені журбою, 

Твоя сім’я і щирі вірні друзі. 

Тож знай, надійся – ми завжди з тобою 

У мить тяжку, у радощах чи в тузі. 

Настане час, і на своїй дорозі 

Ти справишся з незгодами сумними, 

Повернешся додому, й на порозі. 

Всім усміхнешся римами ясними.