24.02.2012 10:52
-
242
    
  7 | 7  
 © Толік Панасюк

Відкрийте вікна

Відкрийте вікна
Все, що здається смертним, є лише оболонка. Життя безсмертне, і тіло - це тільки чохол, який надає їй видиму смертність, коли дихання стає неактивним.
Инаят Хан Хидаят

Відкрийте вікна! 

Годі дихати повітрям спертим, 

Хай вітер позриває фіранкИ, 

Обмеження, табу впадуть. 

Не бійтеся! 

Часи похмілля йдуть у небуття. 

Холодний вітер тверезить. 

На вулицю, із шкарлупи. 

Доволі слухати цю какофонію фальшивих звуків. 

Шукати по закутках фальшивий камертон. 

На вулицю! 

Прислухайтесь до тиші, 

Здивуйтеся, яка гармонія мовчання, 

Яке блаженство голосу нерукотворних храмів. 

На вулицю! 

Я знаю, не тримають ноги, 

І крутиться від не привички голова, 

І страшно крок зробити з запертя. 

Нехай, хатина залишиться одна, 

Ми ж підемо на тиші звук у гору, 

А звідти – негаразди, вибоїни, незгоди 

Зіллються панорамою краси, 

І затхлий світ – темниця для особи, 

Здаватиметься раєм на планеті, 

Красивим спогадом і сном. 

Прощай особа.  

ДобрИйдень, Всесвіту Творець. 



Дрогобич., 2012

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 26.02.2012 02:33  Каранда Галина => © 

як на мене, то ключові слова тут - "надута кулька". повітря те лиш тимчасово тепле, згодом воно стане холодним, затхлим і непотрібним Вам. а вороття вже не буде.

 26.02.2012 02:28  © ... => Каранда Галина 

Вічне втратити неможливо, коли сам вічність. Тримає лише обовязок, він як камінь привязаний до надутої теплим повітрям кульки, колись таки шнурочок не втримає її.

 26.02.2012 02:19  Каранда Галина => © 

Як добре, що усі пішли, а ти не підеш. Як добре, тобою вмиті тарілки обтерти рушником.- це ж Ваші слова... то й бережіть це. і все, що навкруг цього. 

бо БЕЗ - краще не буде... точно.

 26.02.2012 02:11  Каранда Галина => © 

залишити - це втратити. навіть егоїстичні міркування мають змусити Вас зберегти те, що маєте. від добра не шукайте добра. ці настрої минучі, а втратити можна вічне...

 26.02.2012 02:07  © ... => Каранда Галина 

Рано чи пізно з нею потрібно розтатися. Дорожіть тим, що маєте, а мене ніщо чомусь тримає, що раз більше бажання усе залишити, отакий я егоїст.

 26.02.2012 02:07  © ... => Тетяна Белімова 

Дякую.

 26.02.2012 02:07  © ... => Деркач Олександр 

Дякую.

 24.02.2012 16:37  Каранда Галина => © 

а мене чомусь тривожать такі настрої автора... я ціную свою рідну хатинку...люблю відкриті вікна, та не люблю ВУЛИЦЮ. хочу мати свій маленький затишок, віддаю йому перевагу перед усім безмежним світом. мені дорога моя шкаралупа.
це - у всіх можливих значеннях...

 24.02.2012 14:30  Сашко Новік 

Цікаво

 24.02.2012 12:14  Тетяна Белімова 

Чудовий вірш! Прочитується як творчий маніфест. "На вулицю, із шкарлупи. Доволі слухати цю какофонію фальшивих звуків. Шукати по закутках фальшивий камертон. На вулицю!", - цей заклик до людини стати природною, відкинути штучні нашарування цивілізації, звучить і по-філософськи і, водночас, трохи утопічно й наївно. Одне безсумнівно, автор щиро хоче розібратися у собі, своєму світобаченні, і закликає нас, небайдужих читачів, приєднатися до нього.

 24.02.2012 11:05  Деркач Олександр 

Міцно