Масляна
За руки взявшись колесом Сварожим
Вели під руки чучело зими
В останній шлях. Вогнем надії
Розвіяли по вітру ті ї холоди.
А ти сміялася, з небес, промінням сонця.
І плакала, кидаючи в моє обличчя сніг,
І знову веселилася, прощала і прощалася,
І поверталася, втрачаючи в обіймах в стид…
Простіть мене, коли чого згрішив,
Я ненароком, може лиш думками.
- Хай буде так, і Бог тобі простить.
Не плач, зима піде за чучела вогнями.
Свароже коло обертається над нами.
Молочні ріки не вийдуть з берегів.
Вуста твої намащені медами,
Ось тільки не мені поцілувати їх.
Мені млинець упав із твого столу.
Візьму його собі як оберіг,
Бо хто з на ще, як довго, йти по колу,
І скільки в колі тім незвіданих доріг.
Дрогобич., 2012
