28.02.2012 17:49
-
332
    
  - | -  
 © Юлія Приходько-Крушельницька

Думки вголос

Неможливо повернути час назад. Якщо не зробити чогось вчасно, то не зробиш цього ніколи. Неможливо заставити годинникові стрілки рухатись в протилежному напрямку. Час іде вперед. Не зупиняється… 

Перед очима виникають картинки з минулого. Запитання – «Чому?». 

Інколи прокинешся вночі і до самого ранку не можеш заснути. У голові крутяться думки. Такі різні. Буває, що і не пов’язані одна з одною. Закриваєш очі, а заснути не можеш. Встаєш, ідеш на кухню, наливаєш в склянку води. Підходиш до вікна. Надворі темно, тільки тускле світло ліхтарів наповнює порожню вулицю. Ти стоїш біля вікна зі склянкою. Пити зовсім не хочеться. Для чого ти її налила? 

Думки плутаються. В голові суцільна каша. Спогади… Надії… Сподівання… Усе разом. Усе переплуталось, скомкалося і переплелося. 

Ти намагаєшся переключити свій мозок, та він, здається, живе окремим життям. В такі хвилини розум, немов, відключається і ти не можеш тверезо мислити… 

Навіщо я взяла цю склянку? 

В горлі комок, а сліз немає… Останні залишилися десь далеко позаду. Дивні були. Гіркі, та без жалю… 

Чому ти не сказала цього раніше?.. Тоді, коли була можливість? Коли була та сама мить? Коли твоїх слів так чекали? Саме їх… Одного, чи трьох. Не важливо. Тоді був важливим лише зміст. Чи навіть погляд. Один лиш погляд… і… 

Нерішучість вбиває все. Вона позбавляє можливості досягти мети, втілити мрію, чи жити так, як хочеться. Через неї ми страждаємо. Саме через свою нерішучість ми втрачаємо можливість зробити перший крок. Такий необхідний… Наша невпевненість залишає нам лиш право на спогади. Спогади про те, як усе було. А час не стримати, не зупинити. Життя триває і ми пливемо за течією. Нас відносить все далі і далі. І однієї ночі ти прокинешся з думкою «Чому?». І вона не відпускатиме тебе до ранку. Ти встанеш. Наллєш склянку води, хоча зовсім не хочеш пити. Підійдеш до вікна. Дивитимешся на небо, на ліхтарі, на порожню вулицю. Думатимеш, як усе могло би скластися. Мріятимеш про майбутнє. Тішитимеш себе надіями, як все буде. І сумуватимеш за втраченими миттєвостями, які так круто могли перевернути твоє життя… 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 28.02.2012 18:04  Каранда Галина 

дуже вдало Ви оту склянку обіграли. без неї було б набагато прісніше, просто банальні роздуми. а з склянкою - відразу яскравість з"явилася, прив"язка така міцна для мозку. гарно.