02.03.2012 09:57

-

176

4 | 4

 © Толік Панасюк

Капає зі стріхи

Чуєш, капає зі стріхи. 

Горобець на підвіконні 

Прибирає мокрі крихти, 

Зайнятий, не до весни. 

Годі копирсатися у домі, 

Це ж всього лише якісь турботи. 

Глянь в віконце, перший промінь, 

Посланець забутої любові. 

Чуєш, капає, весна ридає. 

В неї праці, Боже поможи, 

Та чомусь ніхто не зустрічає, 

Кожному чомусь не до весни. 

А я вийду, хай усе пропаде. 

Сліз її зберу в долоні, 

Вмию заспане лице, 

Сяду коло неї на ослоні. 

Будемо мовчати. Добре. 

От спасибі, що таки прийшла. 

Бракувало, нам, тебе, любове. 

Холодно в душі. Була зима. 

Дрогобич., 2012