Вночі
Вночі все перетворюється. Ви помічали? Ні? Вона ж знала це напевне. Ніч їй дарувала свободу, ту саму омріяну свободу, яку підступно забирав день.
Вночі вона найбільше любила гуляти під музику, яка лунала в навушниках і відділяла її від усього світу. І залишалась тільки вона, музика і ніч. Музика не давала їй відволіктися від думок, відволіктися на зайві фрази, дії. Вона була ніби ширмою, що відділяла її від навколишньої суєти і навколишнього гамору. Ніч же дарувала їй свободу і спокій душі.
Вночі вона не думала про буденні проблеми і турботи, і саме вночі їй вдавалось ставати такою якою вона є і не одягати маску на бліде обличчя. Темрява ночі допомагала їй, допомагала їй знайти себе ту саму справжню й істинну.
Вночі вона могла творити поезію, прозу і малювати малюнки відкриваючи при цьому свою душу і вивільняючи всю свою тугу й радість на волю.
Вночі вона знаходила усі відповіді на усі свої питання. Вони ніби приходили з ночі і раптом ставало зразу ж добре і спокійно на душі. За цей спокій вона і любила найбільше ніч, бо саме ніч дарувала їй свободу, ту саму омріяну свободу, яку так підступно кожного ранку забирав день.
