Пробач за квіти
Я більш нічого в тебе не прошу,
Тільки прощення.
Мені набрид цей біль і сльози,
І забери своє щоденне:
Привіт, бувай, а потім сміх,
Хіба ж любить тебе це гріх?
Коли на небі білий сніг,
А на землі вже майже квітень,
Малює в серці сині квіти.
І розсипає їх услід.
Тобі й мені, а я збираю
І знов букет цей розсипаю!
Та головне, що ти не знаєш,
Що я ці квіти сині маю.
