Андрій Гагін Повінь
Тане сніг серед глянців ранкових;
Слід холодний змиває ущент.
Ще хвилина і станеться повінь –
Сон зимовий весь змиє дощем.
І крізь хмари відвідає промінь;
Вкриє теплим весни він плащем.
Мов усе повертає додому –
і струмки всьому грають ключем.
Горобців дзвінко-радісна мова:
Лине щебет із різних сторін.
Світлу хвилю в душі загадкову
Творить повінь навколишніх змін.
04.03.2012 р. Б.Ц.
03.04.2014 00:59 Мальва СВІТАНКОВА |
 Гарно... |
01.04.2012 14:43 © ... => Сашко Новік |
Дякую! |
09.03.2012 19:00 Сашко Новік |
 гарно, оновлення повінню |
06.03.2012 19:39 © ... => Тетяна Белімова |
Справді життя триває. Розстає в ньому минуле, пливе і народжує нове, майбутнє... Дякую! |
06.03.2012 18:50 Тетяна Белімова |
 Веснянна повінь, весняне оновлення - життя триває. Сподобалось. |
06.03.2012 17:52 Каранда Галина => © |
 то дуже добре, що вірші таки пробиваються крізь наукові лабета! (до речі, бажаю успішно захиститися!) |
06.03.2012 17:28 © ... => Тетяна Чорновіл |
Дякую Вам Тетяно! |
06.03.2012 17:26 © ... => Каранда Галина |
Справді настрій у віршах змінюється. Та чорної смуги насправді немає. Просто в моєму житті періодично настає час (найчастіше взимку-на початку весни), коли потрібно змінювати граматику свого слова. І писати "працю свого життя", яку лінь дописувати... а треба )))). Двома словами: Дописую дисертацію. |
06.03.2012 17:16 Тетяна Чорновіл => © |
 А от і весна-красна!!! Повінь навколишніх змін - дуже гарно! :)) |
06.03.2012 17:10 Каранда Галина => © |
а тут - дзвінко-радісно-світло)) |