07.03.2012 03:31
-
3035
    
  3 | 13  
 © Андрій Гагін

Спогад

з рубрики / циклу «Ідучи стежками додому...»

Я щасливий, що я пам’ятаю 

і як мама співала пісні, 

як в дитинстві, у рідному краї 

квіт бузок, розквітав навесні. 


Ці хвилини усі незабутні, 

та у серці живуть назавжди. 

Хоч сі миті втрачаємо в буднях 

Та в думках повертаю туди. 


Де блукаючи яблуні цвітом 

Я тонув, упірнувши в думки. 

Оглянувся – навколо вже літо 

І пливуть неоглядно роки. 



11.02.2012

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 09.03.2012 18:24  Сашко Новік 

та да, пливуть. гарно

 09.03.2012 13:51  © ... => Деркач Олександр 

Дякую Вам Олександре!

 09.03.2012 13:49  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дякую Вам Тетяно!

 09.03.2012 13:49  © ... => Тетяна Белімова 

Дякую! Справді, спогади дитинства не завжди бувають конкретними. Більшість з них поодинокі картини, розмиті часом.

 09.03.2012 13:47  © ... => Каранда Галина 

Дякую Галино! Мені приємно, що надихнув Вас на спогади. Мій бузок (їх було два деревця) ріс біля самого порогу. проте до сьогодні вони не збереглися )
Щодо закінчення (яке робить настрій вірша - сумним), не знаю чому, але в голову закарбувалися саме ці слова. )

 07.03.2012 18:39  Деркач Олександр => Тетяна Чорновіл 

Приєднуюсь

 07.03.2012 12:24  Тетяна Чорновіл => © 

Гарно і душевно! :)

 07.03.2012 11:22  Тетяна Белімова 

Гарний спогад, не конкретний, а трохи розмитий, ніби крізь сон.

 07.03.2012 03:59  Каранда Галина => © 

) а той бузок, на якому я малою шукала"трієчки! і "п"ятірочки" у батьків і досі росте, хоч його вже не раз вирубували! а Ви таким не гралися?)))))))))))
) а над бузком - яблуня! і цвіли вони одночасно!) пішла асоціація з 9 травня і демонстраціями з прапорцями і повітряними кульками, піонерським галстуком і білими гольфиками! оце нагадали!)))
хоч вірш сумний, про скороминучість життя, а спогади пішли приємні!)