Плач весняної ночі
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
Вибачте за пригірщ сліз у свято...
Тримають змучені зіниці
Очей, живих колись, сліди.
Гай-гай!.. Тепер там дві криниці
Гірко-солоної води.
О! Скільки вод пекучих змилось
І тихо з плес гірких стекло!
Та дно живити не стомилось
Болюче спільне джерело.
Криницям сняться сни пророчі,
В яких пульсує суть одна:
Що зринуть ще пропащі очі
З замуленого ніччю дна.
І з першим променем в віконце
Джерельний біль в ту ж мить зачах.
З теплом весни скупалось сонце
У чистих ранішніх очах.
.gif "{#}")
Комент шикарний, як завжди! :)))) Дякую!!!
