19.10.2009 04:36
-
621
    
  - | 1  
 © Оксана Весна

Вечір сподівань

Ну от і вечір...і телефон мовчить... 

Здається всі мовчать у тій сирій пустині... 

Мовчать усі...і голос мій мовчить, 

Чекаючи твого дзвінка,  

який можливо, пролунає нині... 

І тиша ця, сповнена чекання, 

Веде мене до щирого зізнання - 

Вже не така байдужа я 

До тебе через розставання... 

Минають ці секунди, і усі години, 

А я сиджу наприкінці цієї днини, 

Сиджу на підвіконні сподівань, 

Що ти мені все скажеш без вагань: 

Що відчуваєш ти, коли поруч зі мною, 

Що знаєш ти, коли я із тобою. 



м.Ковель, 19.10.09

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 19.10.2009 13:48   

дякую..)приємно, коли мої вірші комусь подобаються)

 19.10.2009 09:06  Комарова Ольга => Микола Щасливий 

Не можу не погодитись:)

 19.10.2009 04:41  Микола Щасливий 

Цікавий стиль