19.10.2009 15:40
-
444
    
  1 | 1  
 © Комарова Ольга

Дощ

Дощ

Доманіцькому С.О.

Струмки на вікні відбивають 

Згасле небо осіннього ранку. 

У тумані шпилі виринають 

Дощем змочені ще від світанку. 


Я ішла по слизькій бруківці 

І ступала у мокрі калюжі. 

Впали шалі змочені кінці 

На плече від дощу, що йшов дуже. 


Гілля голим стає, зчорнілим, 

Ні хмарин голубих, ні злата. 

Я сумую за своїм милим, 

Я сумую, та зможу чекати. 



К-П, 13.10.2009

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!