Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
12.03.2012 20:55Літературний твір
Про казку  Про життя і смерть  Про час  
30000
© Тетяна Белімова

Ця дивна Кись

Татьяна Толстая «Кысь»

Тетяна Белімова
Опубліковано 12.03.2012 / 9733

Багатогранний роман Тетяни Толстої «Кись» за жанровими ознаками наближається до роману – параболи, мовою якого є алегорія, притчевість, увиразнення абстрактно-філософських понять через їхнє перенесення на предметну сферу. Водночас цей твір має всі характеристики гостросатиричного дискурсу. На жаль, часовий проміжок його написання розтягся на добрих чотирнадцять років (1986 – 2000). Якби не ця обставина, якби, скажімо, роман постав наприкінці 80-х, або принаймні на початку 90-х рр. минулого століття, то він би однозначно був сприйнятий як одкровення. Але зараз, у ХХІ сторіччі, саме цей гострий політичний підтекст – сатиричне змалювання радянської дійсності – сприймається як раритетне свідчення загиблої совкової імперії. (А таких свідчень, які були на часі, у російській літературі ІІ половини ХХ століття бачимо чимало – це і романи О.Солженіцина, і поезія В.Висоцького, і мемуари А.Сахарова, і багато інших імен, чия творчість не лише виломлювалась за рамки соцреалізму, а й творила ніби справжнє, а не відретушоване свічадо, у якому в усій «красі» поставала абсурдна радянська дійсність).  

У «Кисі» простежується також і традиція роману – перестороги, добре відомого жанру антиутопічної й фантастичної загалом літератури. Згадаймо у зв’язку із цим хоча б роман Є.Замятіна «Ми», паралелі з яким більш, ніж очевидні – передчуття того, що людство знаходиться на межі катастрофи. У Замятіна – це гуманітарна й державницька руйнація, у Толстої – техногенна й планетарна. Саме це завдання попередити й убезпечити людство від неминучої трагедії підказує авторам, що найкращим матеріалом для втілення їхніх ідей може слугувати фантастична візія майбутнього, такого, яким воно скоріше за все й буде, якщо не зупинитися біля краю прірви. 

Апокаліптичний пейзаж майбутнього, створений у романі «Кись», вражає читача своєю страхітливою потворністю, хоча письменниця, безумовно, не ставила собі за мету досягти лише цього ефекту. Та факт лишається фактом, після ядерний пейзаж – безкінечний ланцюг мутацій на всіх рівнях існування живих організмів здатен пройняти найспокійнішого і найінертнішого читача! Водночас роман Толстої – це скринька із подвійним дном: у цьому спотвореному Вибухом просторі, де, здається, переродження зазнала й найменша молекула, а у першу чергу, назавжди знівелювалися гуманістичні цінності й мораль, незворушним форпостом лишається суспільний устрій зразка Радянського Союзу. Читач відразу впізнає у цьому відчуженому від усього світові, заметеному віковічними снігами просторі модель совкового світу. Ці до болю знайомі мури й колючий дріт, сторожові вежі й чергові автоматники, сонцесяйний Мурза, який стоїть на чолі соціуму й визначає не лише політику, а й напрямок читання, міркування й духовного розвитку. Власне, й великий вибух прочитується як сумно відомий Жовтневий заколот, який поділив історію народу на дві епохи – до і після. Усе, що описує авторка, є скалькованим із радянських реалій: духовне виродження поколінь після вибуху, яке зростає у геометричній прогресії; тотальний контроль влади; санітарно-каральні загони; склади й видача з них «перед святами» куценьких «пайків»; кастовість суспільства – розкошування верхівки й злиденне напівіснування низів; строга регламентована видача книжок та інших носіїв знань, приховування джерела справжніх знань від народу (бібліотека із великою кількістю секретних відділів, до книг із яких мають доступ лише обрані); тоталітарна політика.  

Найбільше вражає духовна темнота народу, серед якого лише жменька «минульців» («прежніє» - ті, які жили до Вибуху, і не загинувши відразу, ніби законсервувались, живуть не зазнаючи жодних вікових змін і можуть лише загинути від нещасного випадку) розуміє, що відбувається, і що найцінніше з того, що може бути – свободу – давно вже вкрадено у людей можновладцями. 

Бенедикт – центральний образ роману – є дикуном, кроманьйонцем нової Післявибухової ери. Хоч він і є «синком Поліни Михайлівни», яка сама із «минульців», духовно розвинутись, осягнути гуманістичні цінності йому не дано. Не зважаючи на перечитані томи книжок, включно із журнальними підшивками, осягнути абетку існування Беня неспроможний: народжений у духовній темряві, духовно незрячий від народження він ніби стверджує своїм існуванням фразеологізм про те, що народжений плазувати, літати не здатен. Тому між ним і «минульцями» - прірва, вони розмовляють ніби різними мовами й не здатні порозумітися. Адже «минульці», окрилені візією кращого, попереднього життя, ніби володіють таємними знаннями: вони знають цивілізацію на верхньому щаблі її розвитку, і зрівнятися із цим не може жоден триярусний терем, ані «коклети» із птахи Паулін. Іронічний підтекст тут більш, ніж очевидний – людина без технічних засобів знову скочується до рівня дикуна. 

Казкова Кись – винесена у назву роману, радше за все, не образ, а емблема, своєрідний символ темряви, неуцтва, обмеженості, що запанували у добі після Вибуху. Так, як дикуни колись, неспроможні пояснити явища природи і їхні наслідки, вимислюють собі богів, так і мешканці Федір Кузьминська вигадують Кись, яка стереже прохід у лісах і не дає пізнати навколишній світ. Кись – це нічний страх, сутінковий жах, це і тварина й містична проява водночас, її ніхто не бачив, але кожен її може описати на свій мистецький смак. Показовою тут є фінальна сцена за родинним столом у Червоному теремі, коли всі «викривають» одне в одному кись. 

Окремо слід сказати про мову твору, що своєю насиченістю архаїзмами, історизмами, зумисне перекрученими словами («огнеци», «пуденціал», «пісдолет», «пензін») чимось нагадує казку О.Єршова «Коник-Горбоконик». Зрозуміло, що авторка цією стилістикою розв’язувала художнє завдання – відтворити мутацію і зубожіння індивідуумів на рівні мовлення, мимохіть чи то із навмисною метою створила чимало мовних курйозів. Хоча після золотого й срібного віку російської літератури ми якось звикли, що мова художніх творів покликана розвивати й збагачувати літературну мову, але з огляду на специфіку роману мовні експерименти Т.Толстої виглядають цілком виправданими. Загалом стереотип письменства у добу постмодернізму зазнає профанації, і, не в останню чергу, саме завдяки мові творів. До цього треба ставитися філософськи, як до об’єктивної даності буття. 

Тенденцією сучасної російської літератури є переосмислення минулого, тоталітарної сутності Радянського Союзу. Очевидно сучасні автори відчувають інтуїтивну загрозу перетворення Росії на нову тоталітарну імперію. Подібні процеси ми спостерігаємо і в українській літературі останніх десятиліть – переосмислення колоніального минулого України з метою запобігти повтору цього у майбутньому – «Московіада» Ю.Андруховича, «Нація» М.Матіос, «Польові дослідження українського сексу» О.Забужко. Суспільно-терапевтична функція художньої літератури тут дуже на часі, і «Кись» Т.Толстої якраз такий той твір, який здатен пробудити свідомість читача. 

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
05.03.2012 Поезії / Пародія
Пісня вовка
12.03.2012 Поезії / Сонет
Уперто сунемо під напис «Не залазь!»
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
10.10.2016 © роман-мтт / Книга
Кілька років зими
17.05.2016 © Максимів Галина / Книга
А… «Ти хочеш яблуко?»
16.05.2016 © Дарія Китайгородська / Книга
Чорнобиль - 30
10.03.2016 © Суворий / Кінофільм
Підкорення авторитету
06.03.2016 © Єва Фомичева / Книга
Жорстоке небо
Літературний твір Про час
01.07.2014 © Дарія Китайгородська
МАЙБУТНЄ В ІМЛІ
12.03.2012
Ця дивна Кись
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 3 (3+0+0+0+0)
Переглядів: 178  Коментарів: 9
Тематика: Літературний твір, життя, смерть, казка, час, Кись, Татьяна Толстая, роман, Кысь
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 18.03.2012 13:02  Олександр Новіков 

цікаво, за нагоди буду теж ознайомлюватись. назва взагалі притягує 

 13.03.2012 13:08  © ... для Ігор Рубцов 

Якщо прочитаєш "Кись", враз так звертатись перестанеш! Будеш вважати антиестетичним усе пов`язане із цим коренем! 

 13.03.2012 10:35  Ігор Рубцов для © ... 

Тю ти! Заінтригувала. І почитати хочеться, і хто зна, чи знайду час? З екрану не звик читати, а у книгарні всього не накупиш. Взагалі-то, мені стало цікаво через співпадіння... Чи треба про це говорити? Ми з дружиною одне одного так і кличемо - "кися" через "и". 

 12.03.2012 21:23  Тетяна Чорновіл для © ... 

З кожним словом! Дякую!!! 

 12.03.2012 21:22  Тетяна Чорновіл для © ... 

Дуже сподобалась рецензія! 

 12.03.2012 21:13  © ... для Тетяна Чорновіл 

Як Вам? Згодні із рядками рецензії? 

 12.03.2012 21:13  © ... для Деркач Олександр 

Вона, ця "Кись" і шокує, і подобається водночас! 

 12.03.2012 21:09  Тетяна Чорновіл для Деркач Олександр 

Не може не сподобатись!!! :)) 

 12.03.2012 21:07  Деркач Олександр для © ... 

Прийдеться читати "Кысь" Якщо сподобається подякую потім... 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +12
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +58
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +38
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.03.2012 © Піщук Катерина
09.12.2010 © Тундра
12.04.2014 © СвітЛана
06.01.2012 © Т. Белімова
05.04.2012 © Т.Белімова
09.12.2016 © Маріанна
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди