13.03.2012 20:07
1688 views
Rating 5 | 7 users
 © Тетяна Ільніцька

«С@мотність у мережі» Януша Леона Вишневського

Присвячую Галині Каранді, чий ентузіазм, любов і турбота про всіх справді заслуговують честі й похвали від нас, на порталі сущих!

«Мені зараз так погано, що я хочу це комусь розказати. Це має бути хтось чужий, хто не може мене зранити. Нарешті для чогось згодиться цей Інтернет», - саме з цих слів головної героїні, кинутими наосліп у межі всесвітнього павутиння, розпочинається віртуальне кохання, яке сьогодні, у добу після НТР, не є чимось незвичним, кохання, яке для багатьох людей, позбавлених звичайного спілкування, справді стає реальним. Історія взаємин, що її оповідає у своєму романі Я.Вишневський, не є чимось новим, або сенсаційним у розумінні природи кохання. Безумовно, новим, тим, що привабило мільйони читачів за якихось десять років існування твору, є саме технічні можливості сучасності, приголомшуюча технізація людських взаємин – кохання, отримане електронною поштою, пробуджене в чаті, існуюче в ICQ.  

Так само новаторським і сучасним виглядає й часопростір роману. Вишневський у властивій новітній літературі формі довільно змішує сьогодення й часи існування комуністичної Польщі; його герой – поляк за походженням – стає ніби громадянином світу, його біографія пролягає не рівним пунктиром із пунктами перебування у Дубліні – Новому Орлеані – Мюнхені – Нью-Йорку – Парижі – Варшаві. Якуб, а саме так звуть головного героя, тут і скрізь, але, найголовніше, він – віртуалізований, бо живе в Інтернеті. Справді, Вишневський цілком свідомо містифікує й ідеалізує свого героя. Якуб набуває всіх рис героя-деміурга, улюбленого персонажа романтичного ґатунку. Такий герой завжди й всюди вивищується над оточенням завдяки переважно вродженим рисам і ознакам, і члени соціуму, в якому він перебуває, приймають і підтримують такий стан речей, може, не до кінця розуміючи природу цього феномену. Таким є Якуб, він унікальний від народження, ще зі школи, із університетської лави (до речі, завдяки винятковим розумовим здібностям – вчиться у радянській Польщі на двох факультетах), одним з перших потрапляє за обміном вчитися до Дубліну, далі – у докторантуру в Америку. Герой Вишневського, безумовно, обраний, але, як кожен деміург, оповитий ореолом трагічного – йому фатально не щастить у коханні… В одному із прощальних листів до героїні Якуб напише: «Чому мене всі покидають? Чому?!». На це риторичне питання відповідь має дати епоха постмодернізму, філософія якої заперечує саму можливість досягнення гармонії, щастя, просвітлення; у сьогоденні, коли всі ціннісні орієнтири й приписи моралі знівельовано щастя й кохання як онтологічні категорії є просто неможливими. Хіба що на якусь надзвичайно коротку мить, що, власне, й демонструє письменник у своєму романі. 

Таких митей кохання у житті Якуба всього декілька. Це його перше трагічне кохання до німої дівчини Наталі («Вказівні пальці обох рук двічі під ключицю, потім двічі до співрозмовника – «Я кохаю тебе» - мовою глухонімих»), після загибелі якої герою довго сниться один і той самий сон: він бачить своє замерзле синьо-багряне серце. Жити несила, але він живе. Зустрічає англійку Дженніфер, яку «Він не кохав. Тільки дуже любив й дуже прагнув. Може, тому їм було так добре разом». І, звісно, головна героїня твору, останнє справжнє кохання Якуба, просто жінка, жінка без імені, без конкретної біографії, жінка з Інтернету. Цим письменник ніби підкреслює і увиразнює ту істину, що скільки б не було у кохання імен, уточнюючих деталей, суть його від цього не зміниться. І ще одне – справжнє кохання не знає кордонів і умовностей, воно з’явиться із морського дна, постане з монітору комп’ютера. З ним неможливо розминутись, тому цілком вмотивованим виглядає фінальне рішення Якуба, коли він упевнюється у тому, що його кохана не повернеться. 

Книга Я.Вишневського сповнена ніжності, інтимності й камерності, і разом із тим, письменник зовсім спокійно і не випадково розливає перед читачем ріки алкоголю, тони цигарок, а іноді й пересипає ще усе це згори наркотиками… Отаке дивне й взаємне співіснування, як це часто буває й у житті. Досить нерідко, як у давноминулому «Декамероні», автор перериває основну оповідь, щоб увести в тло твору невеличку новелу про кохання ченця й черниці, про маленьку хвору дівчинку, яку від страшної хвороби рятує Якуб, про закінченого наркомана, що у нього закохується перша дівчина Нового Орлеана. Всі ці повчальні історії допомагають письменнику увиразнити думку, що людська природа і, передусім, кохання, як її безпосереднє породження, не може бути втиснута у рамки розумових кодексів і приписів, бо у житті завжди є місце для винятку. 

У 2006 році поляки зняли фільм за твором Януша Вишневського, який викликав, як і книга свого часу, значний резонанс. Після прочитання книги, перегляду фільму багатьох цікавило одне й те саме питання, чому ж усе-таки героїня, яка у фільмі отримала врешті ім’я Єва (жінка), обрала не Якуба? Чи, власне, не обрала Якуба, хоча, як відомо, від перестановки доданків сума залишається незмінною. Так, дійсно, чому? Цікаво буде почути Вашу думку після прочитання роману. 

Київ Березень 2012



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Літературний твір

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Вірш - Магнолії лимонний дух | Володимир Сосюра». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Годинники не сплять! Ходи їх не спинити! | Бель Іммові». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Тетяна Ільніцька.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 26.04.2012 13:18  Ірина Затинейко-Миха... 

бо у житті завжди є місце для винятку. ...наче прочитала втретє "Самотність у мережі" Вишневського...вже двічі смакувала його твором...втретє - Ваши аналізом. А у житті і справді є місце для винятків...віртуальні відносини справді не завжди закінчуються нічим! 

 12.04.2012 19:12  © ... => Толік Панасюк 

Толіку, Ви - молодець! Дуже-дуже рада! І що Вам сподобалось! І що прочитали! Ваш висновок - у яблучко! Я так само думала, просто вирішила колегам на порталі висновок не нав`язувати, дати можливість самим для себе акценти розставити. Так, вона обрала життя - свого сина і його батька, пішла за інстинктом самозбереження, материнства. Це в людині первинне, а почуття - надбудова... Так завжди було, і так буде. Про це писали й до Вишневського. Він тут не надто оригінальний. 

 20.03.2012 01:38  Толік Панасюк 

Змусив себе прочитати , ненавчений цього. Дуже сподобався епілог. Чому Єва обрала не Якова? жінки інтуєтивно вибирають життя, закон збереження життя, недаремно стільки автор вклав душі у те дивне ДНК, життя всупереч почуттям. Кохання річ віртуальна, то нехай залишиться у мережі. Це думки людини далекої від літератури, можливо що не так, то вибачайте. Спасибі вам, я отримав задоволення. 

 13.03.2012 22:26  © ... => Каранда Галина 

Ну а хто, по Вашому, буде себе так описувати? Все може, все знає, все уміє, ніхто перед ним не встоїть, ні америкоси, ні англійці, ні жінки, ні чоловіки... 

 13.03.2012 22:05  Каранда Галина => © 

самозакоханого?... мені так не здалося... та я ще небагато прочитала, може... поки враження як про розумного чоловіка й хорошого психолога... 

 13.03.2012 22:01  © ... => Каранда Галина 

Дуже рада! Читайте й отримуйте насолоду від твору самозакоханого чоловіка, що загалом не псує враження від цього роману. 

 13.03.2012 21:48  Каранда Галина => © 

сиджу, дивлюся на присвяту, і навіть не знаю, що сказати... дуже дякую Вам, Таню...
а роман цей я почала читати, дуже цікавий, та важко з екрану...
а щодо самотності в мережі - звісно, мене не просто так сюди аж так затягло, але ж затягло саме сюди, а не куди-небуть... і Вас, до речі, теж вже, здається, затягло...і це далеко не найгірший варіант втечі від реальності, як на мене...
ще раз дякую за присвяту, зворушена дуже... 

 13.03.2012 20:32  © ... => Деркач Олександр 

Дякую! Намагаюсь у заум не впадати, щоб було доступно. 

 13.03.2012 20:29  Деркач Олександр => © 

Не обіцяю, що прочитаю, але мені завжди цікаві Ваші рецензії, Ваші думки 

Публікації автора Тетяна Ільніцька

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо