Холод душу заполонив...
Холод душу заполонив
Він щойно кохання моє вбив.
Розстріляв з автомата, порізав ножем.
Сама винна, знала, що граю з вогнем.
Клялась не вірити, клялась не любити,
Але він такий гарний, не змогла встояти.
Ось знову: шукаю мінуси – знаходжу плюси.
Він був правий: ми з ним два різні полюси.
За законами фізики нас притягує,
Але підводить хімія – реакція не слідує.
Я відчувала, що це станеться. Відчувала…
Що він казанова, я завжди знала.
Але ж кохання сліпе – вірить усьому.
Ти знаєш, це викликає втому.
Може краще, що він зараз спалився,
Я побачила їх разом і пасьянс зійшовся.
