Весна
з рубрики / циклу «Весняна казка»
Весна надлетіла нежданно.
Ще вранці холодна земля
Затерла об сніг свої рани
І враз - піднялась, ожила.
Сніжинки у біг захопило,
Розтали найменші грудки...
А сонце із неба світило
Теплом весняним залюбки.
Душа відірвалась від тіла,
Напилась від неба життя....
І враз аж до сонця злетіла,
Відкрила межу небуття!
І виросли крила чарівні,
Які лиш весною ростуть.
Усе почало бути дивним,
Але ще не втратило суть.
Над лісом кружляли надії,
Крилаті, рожеві, тонкі.
Меленькі, не зрослі ще мрії
У серці почали танки.
Наївно все? Може ще осінь
У вас не згоріла дотла.
А ви якось спробуйте просто
Напитись від неба життя.
Ви спробуйте злитися з лісом,
Пірнути у сонце, у сни...
А я вже погляну, як ви все
Це зробите вже без весни.
