18.03.2012 17:59
-
1982
    
  11 | 12  
 © Тетяна Чорновіл

З ВИРІЮ

З ВИРІЮ

з рубрики / циклу «ПСИХОЛОГІЧНЕ»

Присвячую другу Тарасу Іваніву

У добру мить чи в тузі, 

В тривог, зневіри млі 

В вир часу линуть друзі, 

Як в вирій журавлі


Крізь слів осінню зливу, 

Гіркий прощання лід 

Ми суть зими журливу 

Курличем їм услід. 


Коли у весни зірні 

Надій розквітне сад, 

Чекаємо вас, вірні, 

Вертайтеся назад. 


Відлунням "Неможливо..." 

Вернулось з вишини, 

Ждіть пісні суть журливу 

На крилах щовесни... 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 26.03.2012 17:35  © ... => Каранда Галина 

Правильно прочитали... Тільки не помогло нічого...

 26.03.2012 17:31  Каранда Галина => © 

а я здогадалася була... саме цю паралель і мала на увазі... я й Ваше Чекання козачки так прочитала...

 26.03.2012 17:28  © ... 

Ця публікація і так була присвячена Тарасу Іваніву. Правда, закінчувалась нотками надії.
Тепер з дописаною строфою... моє співчуття родині.
Не знаю, що ще сказати.

 19.03.2012 22:19  Сашко Новік 

гарно. мені ніжно якось

 19.03.2012 19:02  Каранда Галина => © 

маленьке фото - супер...
двояке враження... теж сприйняла вирій як вічність... а... оце вже пишучи провела ще одну паралель... аби ж повернулися!!!!!!!!(((((

 19.03.2012 17:36  Тетяна Белімова 

Чекаємо! Завжди і всіх чекаємо!

 18.03.2012 21:04  © ... => Оля Стасюк 

Нічого, Олю! В житті - як на довгій ниві! Зустрінеш ще справжніх друзів!

 18.03.2012 21:01  Оля Стасюк => © 

Якби ж ще були весь час такі друзі, то вже й нічого, корім розлуки з ними, не страшно....

 18.03.2012 20:57  © ... => Оля Стасюк 

Буває, просто розлука, а буває й вічність... В будь-якому випадку з друзями боляче розставатися, Дякую!

 18.03.2012 20:54  Оля Стасюк 

на сльозу пробило) Чомусь здалося, що вирій, то... вічність...