Для малят

Ведмідь забрався в хащі журавлини,
Й осінніх ягід досхочу наївся.
Та сіялися з хмар дощу краплини
І мокрий холод здогадом роївся...

Маленький їжачок у ліс гуляти
Просився в мами осінню з нори.
– Недовго! – мама стала наставляти,
– Бо зимно вже, холодні дмуть вітри.

Вкладала спати матінка кротиха
Своїх маленьких тройко кротенят –
Узваром напувала із горнят,
Під ніс бурчала колисанку стиха.

Танцювала в лісі білка –
На дубку хиталась гілка.
Вниз по стовбурі донизу,
Переступ на купі хмизу.

У затишній норі пригрілась мишка
Осінньої вечірньої пори,
До сну вляглась, гортала книжку знишка –
Про сир читала казку разів три.

Переглядав їжак в своїй коморі
На зиму заготовлене добро,
Бо ж осінь холоди снує надворі,
І сон-дрімоту чує вже нутро.

В осінню пору сонячної днини
Спішила миша в хатку між корчами
До майстра вишивання їжака.
Несла кошівку з клаптиком тканини,

Чайний столик собі обладнала сова
Між сучками на дереві скраю дупла,
Щоб виднілася звідти вся даль лісова
І затишною тепла домівка була.

Лисиця трохи ранувато встала
Якогось дня осінньої пори
Хвостом, як помелом мела-змітала
Протоптані стежини до нори.

З весни на грядці заєць з їжаком
Скопали землю і заскородили,
Городець перемірявши ладком,
В рядки капусту й моркву посадили.

Раз їжачок у нірці при нагоді
Затіяв генеральне прибирання:
Змінив підстилку листяну на вході,
Постелю підпушив у спальні зрання,
Скрізь витер пил ще й речі склав як слід.

Черв’як, що вибрався з ріллі
Погрітись на осінній грядці,
До мух озвався: – Треба, братці,
Нору вже рити вглиб землі.
Бо наступають холоди.

В місткім дуплі осики при нагоді
Єнот облаштував собі житло.
Оселі кращої й шукати годі –
Тут сухо, тепло й затишно було
Як навіть осінь надійшла з дощами.

Надибали гарбуз на грядці миші,
Й надумали зробити з нього дім,
Щоб осені негоди наймокріші
Гуртом перебувати в домі тім.

Лисиця в лісі з голоду никала,
Не мала зранку в роті ріски й досі.
Тож, чим би поживитися, шукала,
І їжака зустріла при дорозі.

Вродила рясно яблунька крислата,
Скидає з віт плоди червонобокі.
В траві шукають яблука звірята –
Хто про запас, хто згризти без мороки.

Велика в Миші сірої родина,
В сімейці дружній жити кожен рад,
А мама піклуватися повинна
Про семеро маленьких мишенят.

На славу в зайця морква уродила –
За працю щедро грядка відплатила!
Тож у найбільшій скраю морковиці
Надумав звести дім на дві світлиці.

Лисиця зранку бігла десь щодуху
Через ярки та горбики малі,
Ледь-ледь не відтоптала зайцю вухо,
Що спав ще під ліщиною в кублі.

До річки каченяток качка мама
Зрання гуртом купатися вела,
Бо оздоровчих процедур програма
Ще з ночі в них задумана була.

Провідати крота одного разу
Схотів їжак у миті самоти.
Взяв яблук ще з торішнього запасу,
Бо ж без гостинця як у гості йти.

Край лісу сіяв заєць залюбки
Цибулі, перцю й моркви по рядочку,
Капусту, помідори, буряки
В ґрунт натрусив з насіння в холодочку.

Затіяла в вечірню пору миша
Читати на ніч дітками казочки.
У нірці враз запанувала тиша –
Вслухались мишенята залюбки
В дива предивні маминої казки.

Куниця прижилась не знати звідки
В розщелині старезного дупла,
До білки у дупло, як до сусідки,
По стовбуру гіллястому зайшла.

Зрання зубами цокотіла мишка
В оселі земляній під корінцем,
Надвір лиш носа висунула знишка
Та зразу й заховалася тихцем.

Жуки з родини жужелиць пригожих
В заглибині землі зробили дім.
Штук шість малят на тата й маму схожих
Теж дружно проживали в домі тім.

Купив десь кріт незрячий окуляри,
Щоб вдень від сонця надягати їх,
До них іще придбав штук три футляри,
Бо шанував покупку і беріг.

Прилетіла в дупло на світанку сова.
Бурмотіла: – Вже нічка минула! Овва!
Ще раз блимнула сонно з оселі на ліс,
Додивилась – таки розвидняється скрізь.

З веселкового дня сонце котиться спати,
Місяць скибкою з хмар сплинув у вишині.
Спи моє зайченя, дитинчатко вухате,
Бо й пискливий комар вже принишкнув у сні.

Два равлики завзяті – мама й тато
Маленьке доглядали равленя,
І забавок знаходили багато
Для дитинчати любого щодня.