Для малят

Щоб не тинятися без діла,
Запаси миша рахувала:
В сніпках пшенички шурхотіла,
Картоплю в клунку сортувала
На більшу, меншу й геть малу.

Прокинувся хом’як серед зими
В своїй м’якенькій затишній постелі –
Чи грудочка на ніс упала з стелі,
Чи може міль торкнулася крильми…

У нічній опоні пишній
Кучугури сніговиця
Білим пухом навіває.
Під кущем в норі затишній...

Як морозцю прогноз з вершка ялини
Накаркала ворона кілька раз,
Чудовий День Солодкої Калини
Звірятам святкувати саме час.

Брела зима дібровами, ярками,
Студила холодами навсібіч,
В норі проснулась миша з дрижаками,
Заповзялася протопити піч –

Миша з нірки вранці рано
Проробила хід під снігом
В хащу лісу без доріг.
Рухалась до пня старанно,

Прокинувшись від голоду,
В підпіллі миша спохвату
Трусила сіль і борошно з горнят,
Крізь сито все просіяла –
Вареники затіяла
Для себе й трьох маленьких мишенят.

Взялася якось матінка сорока
Чималий горщик каші зготувати,
Хоч конче знала – буде їй морока
Сороченя мале нагодувати..

Зима з вітрами стужу швидко
Снує морозом запізнілим,
Аж ген до лісу, скільки видко
Захурделила пухом білим
В дворах, у полі і в садку.

Зима так щедро натрусила снігу
Чудової морозної пори!
І от нарешті вітерцю на втіху
Я на санках чимдуж лечу з гори.

Ведмідь забрався в хащі журавлини,
Й осінніх ягід досхочу наївся.
Та сіялися з хмар дощу краплини
І мокрий холод здогадом роївся...

Маленький їжачок у ліс гуляти
Просився в мами осінню з нори.
– Недовго! – мама стала наставляти,
– Бо зимно вже, холодні дмуть вітри.

Вкладала спати матінка кротиха
Своїх маленьких тройко кротенят –
Узваром напувала із горнят,
Під ніс бурчала колисанку стиха.

Танцювала в лісі білка –
На дубку хиталась гілка.
Вниз по стовбурі донизу,
Переступ на купі хмизу.

У затишній норі пригрілась мишка
Осінньої вечірньої пори,
До сну вляглась, гортала книжку знишка –
Про сир читала казку разів три.

Переглядав їжак в своїй коморі
На зиму заготовлене добро,
Бо ж осінь холоди снує надворі,
І сон-дрімоту чує вже нутро.

В осінню пору сонячної днини
Спішила миша в хатку між корчами
До майстра вишивання їжака.
Несла кошівку з клаптиком тканини,

Чайний столик собі обладнала сова
Між сучками на дереві скраю дупла,
Щоб виднілася звідти вся даль лісова
І затишною тепла домівка була.

Лисиця трохи ранувато встала
Якогось дня осінньої пори
Хвостом, як помелом мела-змітала
Протоптані стежини до нори.

З весни на грядці заєць з їжаком
Скопали землю і заскородили,
Городець перемірявши ладком,
В рядки капусту й моркву посадили.

Раз їжачок у нірці при нагоді
Затіяв генеральне прибирання:
Змінив підстилку листяну на вході,
Постелю підпушив у спальні зрання,
Скрізь витер пил ще й речі склав як слід.

Черв’як, що вибрався з ріллі
Погрітись на осінній грядці,
До мух озвався: – Треба, братці,
Нору вже рити вглиб землі.
Бо наступають холоди.

В місткім дуплі осики при нагоді
Єнот облаштував собі житло.
Оселі кращої й шукати годі –
Тут сухо, тепло й затишно було
Як навіть осінь надійшла з дощами.

Надибали гарбуз на грядці миші,
Й надумали зробити з нього дім,
Щоб осені негоди наймокріші
Гуртом перебувати в домі тім.

Лисиця в лісі з голоду никала,
Не мала зранку в роті ріски й досі.
Тож, чим би поживитися, шукала,
І їжака зустріла при дорозі.

Вродила рясно яблунька крислата,
Скидає з віт плоди червонобокі.
В траві шукають яблука звірята –
Хто про запас, хто згризти без мороки.

Велика в Миші сірої родина,
В сімейці дружній жити кожен рад,
А мама піклуватися повинна
Про семеро маленьких мишенят.

На славу в зайця морква уродила –
За працю щедро грядка відплатила!
Тож у найбільшій скраю морковиці
Надумав звести дім на дві світлиці.

Лисиця зранку бігла десь щодуху
Через ярки та горбики малі,
Ледь-ледь не відтоптала зайцю вухо,
Що спав ще під ліщиною в кублі.

До річки каченяток качка мама
Зрання гуртом купатися вела,
Бо оздоровчих процедур програма
Ще з ночі в них задумана була.