Для коханої [для коханого]

5 | 2

«Наш дім» — Романтичний вірш

21.07  © Ірина Руденко

Він казав ночами - я придбаю нам двом той маленький дім,
З білими стінами, відкритими балконами, ...

5 | 3

«Моя тиха пісня» — Ліричний вірш

07.04  © Наталя Святокум

В ньому світ, і тепло, і сонце.
Ти - моя не забута пісня. Він величне в малій доло...

Мрійник потрапляє у надскладне становище: кохана Вероніка в комі, у країні війна, треба працювати в АП, але чи на благо Батьківщини?

5 | 2

«Листів моїх не спалиш, не згорять...» — Романтичний вірш 18+

14.01  © Варвара Прут

Листів моїх не спалиш — не згорять,
бо писані живим палким коханням...
Лелечим пір`ям дні ...

заподій йому ніжність

чим завгодно
лише не словами

5 | 2

«Iстини мить» — Пісня

09.04.2020  © Юлія Деспоташвілі

Знайди мене зараз! Втомився чекати!

Зустрiнься сьогоднi! Поклич у цю мить!

Зламаємо разом ми будь-якi грати,

Бо справжнє кохання нiчим не спинить!

Це iстини мить... Для двох iстини мить....

Я надто ніжно її люблю,
щоб опиратись казковим снам.

«Love story» — Вірш

26.02.2020  © Ворощак Володимир Орестович

Палітра кольорів твого неба додає нових відтінків у моє життя

«Ты...» — Лирические стихи 18+

17.02.2020  © Ворощак Володимир Орестович

Ты в стихах моих самая сложная голая рифма,
Чтоб тебя описать, у меня просто нехватка слов...

Де ж ти блукаєш, моя весна?
А за вікном зима, та йдуть дощі...
Коли ж вернуться в сади хрущі?
І промінь сонця долине дна...

5 | 3

«Залишається тільки мріяти» — Любовний вірш

09.02.2020  © Ворощак Володимир Орестович

Залишається тільки мріяти
І відлуннями тишу слухати.
Вже немає кому повірити...
Ти не бавиш новими звуками.

5 | 1

«Незавершена книга» — Любовний вірш

08.02.2020  © Ворощак Володимир Орестович

У нас незавершена книга.
І сторінки лишились незаймані.

«Давай поговоримо...» — Любовний вірш

07.02.2020  © Ворощак Володимир Орестович

Коли бути разом стає важко,
народжую такі думки.

Вірш, написаний у день розлуки...

5 | 2

«Дівчина з ароматом кави» — Любовний вірш

06.02.2020  © Ворощак Володимир Орестович

Хочу цілувати твої губи з ароматом кави
В світі, де лише солод й чорна кава з молоком.

«Говори до мене» — Любовний вірш

04.02.2020  © Ворощак Володимир Орестович

Говори до мене! Говори!,
Сво́їм серцем і душею.

5 | 2

«Пробач» — Любовний вірш

03.02.2020  © Ворощак Володимир Орестович

Пробач! Пробач мені з все!
За те, що я не зміг тобі віддати
Себе, всього себе.
І душу, й тіло я не зміг віддати...

«Пам’ятаєш?.» — Любовний вірш

01.02.2020  © Ворощак Володимир Орестович

А пам’ятаєш, як все починалось?
Коли незнайомими бу́ли ще ми,
Як ввечері сонце за обрій ховалось,
І порізно ми спостерігали за ним.

«Спогади» — Любовний вірш

01.02.2020  © Ворощак Володимир Орестович

Пригадую зараз той день весняний,
Як вперше з тобою зустрілися ми.
Коли я мовчав, немовби німий,
Й два слова не міг я докупи звести.

«Обі́йми» — Вірш

30.01.2020  © Ворощак Володимир Орестович

Золота́ вже осінь стала на порозі,
Ті теплі дні й холодні вечори.
Та попри все, в осінньому морозі,
Зігріють нас обіймів кольори.

«Про що ти думаєш?» — Романтичний вірш

28.01.2020  © Ворощак Володимир Орестович

Про що ти думаєш?.. - це запитання-роздуми закоханого юнака, які задає собі практично кожен перебуваючи під впливом таких почуттів. Та відповідь дуже проста...

5 | 2

«Випадок на арктичній станції» — Бувальщина

14.01.2020  © Арсеній Троян

Цей випадок трапився на арктичній станції. До двох дослідників Арктики приїхав журналіст, маючи на меті отримати "смажений" матеріал, і, схоже, йому це вдалося...

«Я отпустила нашу любовь» — Вірш

16.09.2019  © Надія Іваніцька

Вірш-звернення. Вірш про кохання без взаємності

Заглядають квітки у прочинені вікна,
Інші їх називають для чогось дерева,
Хтось іде і несе парасолю, як квітку,
А за нею крокують дощі упівнеба.

Це щось більше твоєї обителі,

Це щось ближче твого ложа,
Ти не любиш її любити і
Не любити її не можеш.

«Cьогодні злива йде шумними веснами» — Білий вірш

21.04.2019  © Юлія Мороз

Сьогодні злива йде шумними веснами

Ковтає краплі спраглий подорожній

І водоспадами б`є кров у венах

Бо я на зустріч йду з коханою людиною

Трава що спить прокинулася співами

Як танцював дощ! Я отакого твісту
Зроду не чула в місті, та і такого міста
Погляд не цілував. Дощ собі танцював...

Натягує ніч на місто готичні рамки,
Ніч обіцяє навіть трохи мовчанки.
Фари, чи спалахи зйомок, зорі -
Просто бляшанки, складені на антресолі.

Ти знаєш, коханий, листи в цьому світі - мости,
І цей, як кораблик з паперу, хлюпочеться в Сені,
Не місто - шарманка, на дереві сірі коти,
Руді черепиці, і вікна, як очі зелені.

не думай про смуток,
його - такий синій-синій,
цілунком торкнувши,
ввібрав океанський погляд

у внутрішньому дворику
у плетеному светрику
сидять двоє за столиком
у бурштиновім скверику