Для дітей

Заснувала сова на соснині
У дуплі довідкове бюро.
Бурмотіла: – Тут буде віднині,
Служба мудрості всім на добро,
Раптом хтось щось захоче спитати.

У кролика, товариша сільського,
Зайчисько з лісу якось гостював,
А як назад зібрався йти в дорогу,
Товариш купу моркви надавав,
Щоб аж до лісу мав зубам роботу.

Із хмар досвітніх віхолою снігу
Крикливим зграям вороння на втіху
Спросоння захурделила зима
Скрадалась між гілки дерев безлисті

Серед зими заснув ведмідь
Пригрівшись у кутку барлогу.
До входу сніг замів дорогу
І зверху порошив потроху
З дерев закляклих верховіть.

Коли з навали хмар з-за небокраю
Двір замела хурделиця сипка,
Зрання на сніг курей строкату зграю
Півні вели з тісного курника.

5 | 1

«Східна казка» — Вірш

20.01  © Вітценко Валентина Миколаївна

"Східна казка" - казка у віршах, написана за мотивами азербайджанськіх казок з українським поглядом на життя.
Можливо ви зустрічали її на теренах інтернету, підписану моїм псевдонімом "Валентина Бірець"

Як зима морози розгубила
У калюжах снігу між дубків,
Враз вода крізь шпарки підтопила
Нору двох заснулих їжаків.

У невгамовні дні Нового року
З лисицею і зайцем танцювати
Прийшлося круг ялинки, як належить,
А саме снігу випало нівроку,
Я ж лапи не знайшов у що взувати,
Тож умудрився підхопити нежить.

Очиці кріт розплющив, оглядівся
В своїй підземній затишній оселі
Зимової безсніжної пори.
Подумав: – Ясно, чом це сон десь дівся –
Відсиріла земля в кутку на стелі
Ще й миша десь пошкрябує згори.

Аж ген, де з краю поля в перелісок
Зима снігів вітрами намела,
Стояла в кучугурах між берізок
Сніговиків сімейка немала.

Зима в мерзлу пору
Насипала снігу
Всім жителям бору
Для краси й на втіху
З гаю та левади
До пенька з осики
Жваві танці грати
Сходились музики.

У дальню шафу миші
Пробрались почитати
Грубезні, в стоси складені книжки.
У тьмі нічної тиші
Заповзялись гортати
Із дрібнотою літер сторінки.

Кріт в свою нору зиму пережити
Покликав мандрівного пацюка.
Казав: – Удвох не будемо тужити,
Оселя в мене тепла та містка.

Схотів хом’як із нірки польової,
На зиму перебратись жити в ліс,
Та ще й знайома миша наставляла.
Тож підшукав дупло в пеньку між хвої

Кротові з топінамбуру та хрону
Схотілось добру юшку зготувати
Холодної осінньої пори,
А скуштувати страву ту сезонну
Надумав жабу й пацюка позвати

З прогулянки околицею лісу
Їжак вертався в свою теплу нору
В розлогому затишному пеньку.
Спішив, бо з неба через хмар завісу
Дощ сіяв мокроту в осінню пору

Згубивши сон після дощу нічного,
Холодної осінньої пори
Їжак набік відсунув двері з моху
І прогулятись вийшов із нори.

Стигне осінь холодами
Між опалими листами,
Капотить дощі згори.
Хмари рвуть вітри в узвишші

На городі закинутім між бур’янів
Чималенький гарбуз так принадно яснів.
Десь узявся єнот: – Пахне смачно! Ого!

Неждано з мокротою холоди
Насунулись осінньої пори,
Тож бігав бурундук туди-сюди,
Носив запаси справно до нори.

В ранковий час осінньої пори
З-під купи хмизу між коріння глоду
Маленька миша виповзла з нори.
На вітряну дошкульну прохолоду.

Оселю борсуки облюбували
В дуплавині старого берестка.
Поміж кори трухлявої завали
Домівка вийшла затишна, містка,

Хоч був ведмідь народжений у стужу
В тіснім барлогу в пору мерзлоти,
Казав: – У осінь святкувати мушу,
Бо де в мороз зігріти гостям душу?
Та й торт у завірюху як пекти?

Три їжаки по яблука кислиці
Унадились осінньої пори,
Стежками між трави й сухої глиці
Дбайливо їх носили до нори.

Як тільки в лісі заяснів світанок,
Зайчиха привела зайчат вухатих
Зелену травку скубти на сніданок
Поміж кущів осінніх рудуватих.

Жила руденька білка Гостровушка
Коло куща ліщини край дороги
В дуплі на сучкуватому дубку.
І Вертихвістка, лісова подружка...

В кольоровому плетінні,
продам хмари на світанок...

5 | 4

«Пригоди крапельки Блу та її друга Перла» (Короткий та довгий шлях до друга) — Казка

28.09.2021  © Ігор Задворний

Казково-пригодницька повість

У великому й безмежному синьому морі жила маленька прозора крапелька Блу. Мешканці моря назвали її т...

– Не зоглядівся, як минуло літо, –
Борсук журився о нічній порі,
– Удень тепла ще вистачає й цвіту,
Та стелить осінь дрижаки в норі.

В ліску збирала в кошик їжачиха
Лисички, сироїжки й маслюки,
Під ніс собі щось бурмотіла стиха,
Винюхуючи втоптані стежки.