Для дітей

«Казки Кремезних гір _ 01 Таємнича хмарина» — Казка

04.12  © Анатолій Валевський

Перша історія пригод цікаврика Клайма і його друзів з циклу "Казки Кремезних гір"

«Грай, кобза!» — Вірш

28.11  © Юлія Дмитренко-Деспоташвілі

Проти чорних в небі хмар —
Грай, співай, сліпий кобзар!
Мудрість в кожнім твоїм слові,
Сила...

Мій син - в житті найбільша радість,
Мій найдорожчий цінний скарб.
Скажу сьогодні я відверто:
"Т...

Через холод, через спеку, Прилетять знову лелеки, Під молитви оберіг, Щастя пустять на поріг.Закруж...

Я безмежно люблю тебе сину,
Я тобою насправді живу,
Богу дякую я за дитину,
Що зігріть змогла ...

Хто біжить через дорогу,
Довгі вуха, довгі ноги?

Заснувала сова на соснині
У дуплі довідкове бюро.
Бурмотіла: – Тут буде віднині,
Служба мудрості всім на добро,
Раптом хтось щось захоче спитати.

У кролика, товариша сільського,
Зайчисько з лісу якось гостював,
А як назад зібрався йти в дорогу,
Товариш купу моркви надавав,
Щоб аж до лісу мав зубам роботу.

Із хмар досвітніх віхолою снігу
Крикливим зграям вороння на втіху
Спросоння захурделила зима
Скрадалась між гілки дерев безлисті

Серед зими заснув ведмідь
Пригрівшись у кутку барлогу.
До входу сніг замів дорогу
І зверху порошив потроху
З дерев закляклих верховіть.

Коли з навали хмар з-за небокраю
Двір замела хурделиця сипка,
Зрання на сніг курей строкату зграю
Півні вели з тісного курника.

5 | 1

«Східна казка» — Вірш

20.01  © Вітценко Валентина Миколаївна

"Східна казка" - казка у віршах, написана за мотивами азербайджанськіх казок з українським поглядом на життя.
Можливо ви зустрічали її на теренах інтернету, підписану моїм псевдонімом "Валентина Бірець"

Як зима морози розгубила
У калюжах снігу між дубків,
Враз вода крізь шпарки підтопила
Нору двох заснулих їжаків.

У невгамовні дні Нового року
З лисицею і зайцем танцювати
Прийшлося круг ялинки, як належить,
А саме снігу випало нівроку,
Я ж лапи не знайшов у що взувати,
Тож умудрився підхопити нежить.

Очиці кріт розплющив, оглядівся
В своїй підземній затишній оселі
Зимової безсніжної пори.
Подумав: – Ясно, чом це сон десь дівся –
Відсиріла земля в кутку на стелі
Ще й миша десь пошкрябує згори.

Аж ген, де з краю поля в перелісок
Зима снігів вітрами намела,
Стояла в кучугурах між берізок
Сніговиків сімейка немала.

Зима в мерзлу пору
Насипала снігу
Всім жителям бору
Для краси й на втіху
З гаю та левади
До пенька з осики
Жваві танці грати
Сходились музики.

У дальню шафу миші
Пробрались почитати
Грубезні, в стоси складені книжки.
У тьмі нічної тиші
Заповзялись гортати
Із дрібнотою літер сторінки.

Кріт в свою нору зиму пережити
Покликав мандрівного пацюка.
Казав: – Удвох не будемо тужити,
Оселя в мене тепла та містка.

Схотів хом’як із нірки польової,
На зиму перебратись жити в ліс,
Та ще й знайома миша наставляла.
Тож підшукав дупло в пеньку між хвої

Кротові з топінамбуру та хрону
Схотілось добру юшку зготувати
Холодної осінньої пори,
А скуштувати страву ту сезонну
Надумав жабу й пацюка позвати

З прогулянки околицею лісу
Їжак вертався в свою теплу нору
В розлогому затишному пеньку.
Спішив, бо з неба через хмар завісу
Дощ сіяв мокроту в осінню пору

Згубивши сон після дощу нічного,
Холодної осінньої пори
Їжак набік відсунув двері з моху
І прогулятись вийшов із нори.

Стигне осінь холодами
Між опалими листами,
Капотить дощі згори.
Хмари рвуть вітри в узвишші

На городі закинутім між бур’янів
Чималенький гарбуз так принадно яснів.
Десь узявся єнот: – Пахне смачно! Ого!

Неждано з мокротою холоди
Насунулись осінньої пори,
Тож бігав бурундук туди-сюди,
Носив запаси справно до нори.

В ранковий час осінньої пори
З-під купи хмизу між коріння глоду
Маленька миша виповзла з нори.
На вітряну дошкульну прохолоду.

Оселю борсуки облюбували
В дуплавині старого берестка.
Поміж кори трухлявої завали
Домівка вийшла затишна, містка,

Хоч був ведмідь народжений у стужу
В тіснім барлогу в пору мерзлоти,
Казав: – У осінь святкувати мушу,
Бо де в мороз зігріти гостям душу?
Та й торт у завірюху як пекти?

Три їжаки по яблука кислиці
Унадились осінньої пори,
Стежками між трави й сухої глиці
Дбайливо їх носили до нори.