В часи, як Україну вражі діти
Вбирають у терновії вінки,
Для нашої нужденної освіти
Новітні дістаються копняки.
В недобру мить лакузи розмаїті
Без знань пробрались у мережу шкіл,
Підручники спішать переробити
На проімперський панівний копил.
Дитина прочитає й тихо ахне,
Учитель не збере сумних думок,
Бо здавненим совєтським духом пахне
Новий премудрий освітянський смог.
Палкими стусанами й рідну мову
Шанують в язиковій кабалі,
Та віз свій, незважаючи на змову,
Щодня натхненно тягнуть вчителі.
Дзвенить дзвінок. Учитель в клас крокує
З журналом під рукою на урок.
Любові в його серці не бракує
Для тих очей дитячих, як зірок,
Що з свого світу в душу заглядають,
Чекаючи уваги й теплоти.
Й на те, про що очей зірки питають,
Учитель має честь відповісти!
Що ж можемо в святковій ейфорії
Учителям сказати щиро знов?
Спасибі за дитячі світлі мрії!
Подяка вам, шановні, за любов!
