10.06.2013 18:27
Без обмежень
531 views
Rating 5 | 5 users
 © Світлана Нестерівська

Кадр

Захисти. Це не просто мости.

Тут не буде вже болю і зради.

Піднялися зотлілі листи –

І кохання піднялось із вади.


Ти пройдеш, пробурчиш, пробурлиш –

Пересушиш на сонці білизну.

Що прожила – те ніби проспиш

І по тому справлятимеш тризну.


Ти повернеш в свою паралель

Із любові, із сонця та квітів –

Ти побачиш ще інших людей –

ЯКІ ТАКОЖ УМІЮТЬ ЛЮБИТИ.


І ці дні – у минулому дні  -

Ти згадаєш, як сонячні плями.

І побачиш очата в вікні,

І пригорнешся тепло до мами,


Чоловіка  обнімеш за стан

І погладиш дітей по голівці.

Просто вийшло, що твоя весна

Тут, у другій третині мандрівки.


Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 14.06.2013 09:41  © ... => Ірина Лівобережна 

Вдячна за Ваші коментарі :) 

 14.06.2013 07:38  Ірина Лівобережна 

Дуже подобається! І сум, і надія, і родинні відносини. Життя!!! ))) 

 10.06.2013 16:41  © ... => Наталія Сидорак 

Дуже дякую :) 

 10.06.2013 16:41  © ... => Володимир Пірнач 

Щиро дякую 

 10.06.2013 16:40  © ... => Ірина Затинейко-Михалевич 

Дякую 

 10.06.2013 14:39  Ірина Затинейко-Миха... 

дуже гарний вірш! натхненний! 

 10.06.2013 13:36  Володимир Пірнач => © 

Класний текст.
Останні слова дуже сподобались.
Плюсую. 

 10.06.2013 13:25  Наталія Сидорак => © 

Гарно написано 

Публікації автора Світлана Нестерівська

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо