27.12.2013 18:42
for all
239 views
    
rating - | no usr.
 © Світлана Нестерівська

Народжена вдруге

Не  покидайте  ангелів,  бо  вони  не  бояться  померти,  їм  цікаво знову  повернутися  Додому,  де  на  них  чекає  благодать…

Не  нехтуйте  ангелами,  доводячи  свою  незалежність,  бо  їм  не потрібна  ваша  прив’язаність  ―  вони    лише  хочуть    підтримати, коли  ви  спотикнетеся,  бо  їм  потрібен  врятований  світ  добра,  а не помийна  яма  зіпсутих  душ.

Ангели  боряться  в  цьому  житті,  як  і  звичайні  люди  ―  щоб  зрозуміти    причину  ваших  страждань,  щоб  своєю  поведінкою  змінити  ваше  ставлення  до  життя.

Вона  після  трьох  нічних  змін,  майже  не  спавши,  їхала  до  своєї  земної  мами.  Людське  тіло  не  витримувало  поривань  душі.  Настав  момент,  на  який  чекала  так  давно  ―  повернутися  Додому…

Душа  вислизала  із  кволих  обіймів  тіла,  наливалась  яскравим  світлом,  зупинялося    порочне  серце      янголяти.

«Допоможіть  …  будь  ласка  …  допоможіть…»(«Я  не  можу  зіпсувати  їм  свята!»)  ―  вона  жертвувала  своїм  щастям  заради  десятка  людей,  яких  її  смерть  могла  б  засмутити.

Вона  стояла  збоку  та  іронічно  спостерігала,  як  її  намагаються  повернути  до  життя.

―Води,  дайте  води!      ―    «Валідол»      ―  Вона  падає,  я  не  можу  її  тримати…    ―  Пульсу  нема…  ―  Серце  зупинилося…      ―  Треба  везти  в  лікарню…    ―    Тріть  скроні!        ―  Хтось  знайомий  тут  є?          ―      Подзвоніть  рідним…  ―    Серце  не  б’ється!

«Допоможіть  …  будь  ласка  …  допоможіть…»

Темрява  перед  очима.  Останній  погляд  на  власне  тіло.  Потім  ―    лише  світло.  

Це  було  гарно,  легко  і  зовсім  не  страшно!  Нарешті  вона  щаслива  ―  вона  Вдома!!!

―  Приходить  до  тями…  ―  Тримайся  на  ногах.      ―    Може,  в  лікарню?      

―Ні,  не  треба,  я  повинна  бути  у  мами,  не  маю  часу  на  лікарню…  Дякую  вам  усім,  щиро  дякую!

―Йому  подякуй!  Це  він  масував  скроні..  ―Ну,  як  почуваєшся?    ―  Посміхається,  як  стюардеса,  значить,  все  добре…


«М-так!  ―    думала  я,  ―  класно  починається  нове  життя!  А  люди  в  цій  країні  хороші!  Ну  і  слава  Богу!  А  вона  ж  дивна…  не  хотіла  повертатися  Додому!  Шкода  їй  стало  рідних!  «Допоможіть  …  будь  ласка  …  допоможіть»    Отакої  втнути!  Теж  мені  Лануська!  Аж  смішно  було  збоку  дивитися!  І  соромно!  Так  триматися  за  це  гидке  життя!  Тьху!»

Я  дивилась  на  цей  світ  вперше  за    стільки  часу  очима  з  людського  тіла.  Було  приємно  холодно,  я,  як  і  усі  новонароджені,  була  в  центрі  уваги  ;-)  За  вікном  пробігали  засніжені  пейзажі.  Я  усміхалась,  знаючи,  скільки  завдань  у  мене  попереду.  А  чого  плакати?  До  цього  я  була  її  ангелом,  тому  мала  деяке  уявлення  про  світ!  Тепер  ми  просто  помінялися  місцями,    бо  Велике  Здійснення  не  за  горами,  а  часу  на  проходження  всіх  етапів  розвитку,  від  народження  до  зрілості,  нема.  А  ви  думали,  чому  стільки  весіль  у  цьому  році?  Наші  приходять,  щоб  змінити  цей  світ!

…Вдома  мене  зустріли  наші  рідні.  Я  їм  сказала,  що  сьогодні  померла  і  народилася  знову.  Побачила  біль  у  людських  очах.  Усміхнулася  ніжно:  «Помирати  не  страшно…»  Я  нарешті  зрозуміла  її  любов  до  людей.

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись