28.01.2014 00:29
for all
117 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Світлана Нестерівська

Не убий!

-         Мамо, а квіточку боляче рвати? –

Кисло скривились дитячі устята. –

Я відірву їй малесеньку ніжку –

І покладу на вікно, коло ліжка…

Так вона буде рости і проситись

Знову в садочок у землю всадитись.

Потім маленькі пелюстки зівянуть.

Ангел мій плаче за квіткою, мамо…

Квітка зчорніє і стане негарна –

Я все ж любитиму квіточку, мамо.

Це ж мої ручки зірвали стебельце –

Вирвали квіточці добреє серце.

-         Квітку не рви! Та зірвати людину –

В сто раз страшніше, маленький мій сину!

Публікації: Світлана Нестерівська

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 30.01.2014 11:32  Тадм 

гарний вірш 

 28.01.2014 19:00  © ... 

Усім дякую 

 28.01.2014 18:56  Субота Олександр 

Дуже гарно. 

 28.01.2014 00:50  Марина Моренго => © 

Влучно. Все мы Божьи создания, но человек провозглашает себя богом 

 27.01.2014 22:40  ГАННА КОНАЗЮК 

Красиво написано і дуже повчально!!! А зараз - особливо актуально для дорослих...