Історичне
Досі
Дулібії Росі
Ми ще не знали всі.
Тілики пшеничні коси
Київської Русі.
Нас дотепер тримали
Тільки рядки потрав.
Сині уста астралу
Хтось уві сні кусав.
З інформаційних капсул
Тік наших смертей біль.
Хтось, утомившись, падав
Десь на бруківку змій.
Хтось, хто відчув руїни,
Та помилитись мав,
Знав уже ту країну,
Але не знав, що знав.
2006