26.06.2014 13:34
for all
125 views
    
rating 5 | 5 usr.
 © Світлана Нестерівська

Писались вірші по воді...

Писались вірші по воді, 

А проза в’яла…

Вони були ще молоді.

Вона кохала.


Цвіла фіалка у росі

Старого жита…

Сріблиться іній у косі:

Життя прожито.


Згадала ще не раз вона

Ту казку поля:

Царила світом тишина, 

Цвіла тополя.


Снували в небі павуки.

Спускались зорі.

Вона раділа (все-таки

Він їй говорить).


Великих днів горів огонь.

Життя минає…

Чи теплоту її долонь

Він пам’ятає?


Дзвеніли айстри і несли

Йому світанки, 

Та чи вони його спасли

Від галичанки?


Було життя. Розбився келих

З-під нектару, 

Та не забув отих веселих, 

Ніжних, карих.


Пройшли роки. Та пам’ята

Він її очі.

А зморшка впилась у уста—

І йти не хоче.


Вони згадають у біді

Нічні причали.

Писались вірші по воді, 

А проза в’яла…



15 ЛЮТОГО 1999р.

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 29.06.2014 02:13  © ... => Панін Олександр Миколайович 

Дякую, що читаєте.  

 29.06.2014 02:12  © ... => Тетяна Белімова 

Дякую)) 

 27.06.2014 18:45  Панін Олександр Мико... => © 

Чудово, гарно. 

 27.06.2014 09:03  Тетяна Белімова => © 

Гарно!))) 

 26.06.2014 21:41  © ... => Світлана Рачинська 

Дякую 

 26.06.2014 14:22  Світлана Рачинська => © 

красиво 

 09.06.2014 21:26  © ... => Мальва СВІТАНКОВА 

Перепрошую за русизм :) 

 09.06.2014 21:10  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Чудово!... І очі карі, як у мене ))

(Лише " ца(рюва)ла" -?)