09.06.2014 23:42
for all
86 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Світлана Нестерівська

Нічна вартова

Накричу я на ніч, щоб не плакала знов під дверима.

І подерту вуаль не чіпляла на цвяшки зірок.

Розпливається туш, десь спливаючи разом з очима.

Тихо пестить рука пістолета нового курок.

Й потупоче вона, ніби вітер, сухими ногами

По блідому снігу, по дурнім бездоріжжі полів, 

Я махну їй услід теплим попелом в засклені рами

І оберне вона у мій бік ще сузір`ям голів.

Я настрашила ніч. А вона, ніби злякана мати

Залиша не сліди, а краплини зі зморшок старих.

Я не буду тепер під подушкою теплою спати –

Позбираю з небес повний кошик заплаканих крих.

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись