Якби все було як у рекламі
Якби все було як у рекламі, я б щоранку після сну снідав би самим печивом, на кухні б звучала Джамала, а мій живіт говорив «Дякую».
Якби все було як у рекламі, то я б, спробувавши новий «Чудо-юдо йогурт», опинявся на живописному полі трави, всю добу світило сонце, малина і полуниця говорили б зі мною, питали, як у мене справи, я б сміявся і не ходив на роботу.
Якби все було як у рекламі, то коли я йшов у душ, то грала б приємно-монотонна музика. Я б брав інноваційний гель «Ніжність енд блискучість», намазував би ним свою довбешку і ось я вже молода, сексапільна жінка з довгим волоссям до попи.
Якби все було як у рекламі, всі б усміхались і носили в торбах засіб для чистки килимів «Містер-Шмістер», щоб несподівано витягнути його і порекомендувати його мені. «Чому ти такий сумний? Аааа, в тебе немає нового «Містера-Шмістера»! Нана, жри, внучара, тепер у тебе є новий «Містер-Шмістер»». У мене було б багато килимних друзів, ми б щоп’ятниці чистили мою квартиру, присвистуючи і рекомендуючи один одному.
Якби все було як у рекламі, в мене була б дівчина. Для неї я б постійно купував і жував новий «Орбіт» зі смаком м’ятного снігу. Звичайно, щоб бути разом, мені б довелось постійно жувати цей «Орбіт», та і сніг теж жувати, адже ти не ти, коли смердиш цибулею.
Якби все було як у рекламі, всі б ходили веселі і безлімітно сміялись. Потім пили «Весельчик», їли «Хрумтики», посипали голову новим «Тайдом», говорили: «А ви ще хочете повіситись? Тоді ми йдемо до вас», танцювали, тварини говорили, пташки говорили, руки, ноги теж говорили і радили, що краще сьогодні з’їсти, маленькі мужні пожежники заливали б мою печію, а тоді розважали мій шлунок новими анекдотами, всі б стрибали і корчились в радісній агонії, існувало лише «купи і забий», сонце б світило, вода текла, а навколо б не було війни. Якби все було як у рекламі
