26.01.2015 00:13
Без обмежень
195 views
Rating 5 | 3 users
 © Світлана Нестерівська

Заповітне

За бабунею

На новому полі виростало жито – 

Колосся ділилось 

На хліби для щастя, бідним за молитву,  

Щоби уродилось 


У наступнім році. Правою рукою 

Рузя в досвіт жала: 

Щоб зростала доля кожній з п’яти донці,  

Внукам щоб зростала. 


З багатої хати добрих господарів 

Заміж виходила 

За простого хлопця милого парубка,  

Бо його любила. 


Разом із війною брала із собою 

В клуночок турботу,  

Бо у власній хаті - не батьківські шати,  

А гірка робота


Жала жито, жила – до сходу молилась,  

А роки минали… 

Брати-сестри були, але й ті минули –  

Всіх їх поховали. 


Та крута дорога, що завжди із Богом,  

У важкезній праці. 

Внуки виростали – на рушник ставали 

І справляли танці. 


На таку годину – новую хустину 

І новеньке плаття. 

В молодії роки – латана свитина –  

Й то велике щастя. 


Вишеньки в садочку – правнучка в візочку 

Миле щось лепече. 

Внукові весілля- радісне застілля,  

Та серденько пече… 


Пече серце тихо – й не таке ще лихо 

Було у дорозі… 

Виглядала діток у неділю-рано 

Стоя на порозі: 


- Діти, мої діти. Де ви? Прилетіте 

До своєї мами. 

Вже Небесну Браму уквітчали в квіти 

Ангели з сурмами. 


Дзвонять дзвони, дзвонять - то її хоронять. 

А снопи все жнуться. 

Приїжджайте в хату – я на підвіконні 

Пташков притулюся. 


«…Та я не далеко – там гостять лелеки,  

Сонце спочиває. 

Приїжджайте, діти, до нашої хати,  

Хоч мене й немає…» 


На новому полі виростало жито – 

Колосся ділилось 

На хліби для щастя, бідним за молитву,  

Щоби уродилось 


У майбутніх сім’ях в велику родину 

Україні в славу. 

Бережіть, кохані, рідную вітчину, 

Рідную державу. 


Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 27.01.2015 18:38  © ... => Ірина Затинейко-Михалевич 

Основне,щоб цей зв*язок не переривався 

 27.01.2015 18:37  © ... => Тетяна Ільніцька 

Дякую, що читаєте)) 

 26.01.2015 11:03  Ірина Затинейко-Миха... => © 

гени вміють говорити...від покоління до покоління - безперервність, духовність, рідність.... 

 26.01.2015 08:50  Тетяна Ільніцька => © 

Символічний твір. Висновок хороший. Піднесено звучить, по-народному.  

Публікації автора Світлана Нестерівська

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо